Інструментальне мистецтво України 60-х рр. ХХ – початку ХХІ ст.: студіювання з позицій філософії музичного аналізу

Анотація

Мета дослідження. Виявлення специфіки філософії музичного аналізу у базових філософських, естетичних та музикознавчих категоріях та окреслення його значення у культурологічному дослідженні явищ музичного мистецтва України, зокрема, камерно-інструментального (на матеріалі творчості представників української композиторської школи 60-х рр. ХХ – початку ХХІ ст.). Методологія дослідження ґрунтується на сукупності застосування низки наукових підходів і методів: аналітичного, семіотичного, герменевтичного, культурологічного та мистецтвознавчого методів, що дозволяє розглянути питання методології аналізу музичних творів з позицій філософії музики. Наукова новизна роботи полягає в узагальненні наявних концепцій з метою подальшої розробки принципів філософії музичного аналізу у комбінаторному поєднанні класичного музикознавчого та «дискурсивного» аналізу. Такий підхід дозволяє осягнути формально-структурні, змістовно-семантичні та смислові аспекти організації музичного матеріалу у їх цілісності в процесі композиторської та виконавської творчості. Висновки. Доведено, що створення, відтворення та сприйняття композицій є процесом світоглядного самоусвідомлення через твір. Варіабельність інтерпретаційних версій культур-герменевтичного осягнення музичного смислу формується у медіальних каналах на комунікативному стику взаємообміну художньо-естетичною інформацією між її генератором, транслятором і сприймачем. З цього окреслюється значення філософії музичного аналізу у дослідженні творів камерно-інструментального мистецтва представників української школи композиції та їх виконавського втілення.

Ключові слова: камерно-інструментальне мистецтво України, філософія музики, філософія музичного аналізу, дискурсивний аналіз музичного твору, музичний смисл, композиторство, виконавство, медіальні канали сприйняття.