Креативно-культурні проєкти брендингу сучасної України
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.3.2022.266081Анотація
Мета статті – проаналізувати сучасні культурно-креативні проєкти брендингу України. Методологія дослідження ґрунтується на загальнонаукових методах дослідження (аналізу, синтезу, узагальнення тощо) та принципах пізнання (достовірності, неупередженості й ін.). Аналітичний підхід використано для виявлення динаміки змін у позиціонуванні брендів України, порівняльний і аксіологічний – для зіставлення основних змістів їхніх ціннісних наративів. Наукова новизна. Проаналізовано представлені нашою країною з метою формування її позитивного іміджу креативні бренд-проєкти: «Ukraine NOW» (2018), «Ukraine: Innovating For the Future» (2021), «Вravery tо be Ukraine» (2022), «Ukraine Now and Forever» (2022). Висновки. Бренди «Ukraine NOW» (2018) та «Ukraine: Innovating For the Future» (2021), на жаль, не мали чіткої стратегії позиціонування України як потужного культурного центру: із власними іменами, сучасністю і культурними здобутками. Останні бренди (2022) «Вravery tо be Ukraine» та «Ukraine Now and Forever» значно змінили своє спрямування і тематику. Вони креативно-культурні, такі, що мають унікальну не економічно-інвестиційну, а насамперед культурну цінність, яка ґрунтується на характерних ідентично-ментальних особливостях нашого народу, що власне і є платформою для розвитку країни та її позиціонування у світі. Останні бренди України здатні істотно переформатувати пріоритети в сприйнятті України у світовому просторі: змістити акценти, змінити стереотипні та ціннісні установки, привернути увагу до нашої держави як потужного культурного центру у світі.
Ключові слова: бренд, брендинг, креативно-культурні проєкти, цінності, Україна.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
