КУЛЬТУРНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ: ВІДПОВІДНІСТЬ ЗМІСТУ І ПЕРСПЕКТИВИ РЕАЛІЗАЦІЇ

Анотація

Мета роботи – проаналізувати особливості вітчизняної культурної політики в умовах євроінтеграції. Методологія дослідження полягає в тому, що в роботі були використані науково-теоретичний підхід до дослідження культурної політики, метод аналізу і синтезу. Історико-порівняльний метод дав можливість простежити відмінні риси законодавства України і ЄС щодо врегулювання відносин у соціокультурній сфері. Методи спостереження, збору інформації, описовий та узагальнення дали змогу з’ясувати рівень відповідності культурних стратегій в Україні культурним практикам європейських країн. Наукова новизна. Уперше культуру і її практичне втілення розглянуто як інструмент формування та реалізації ціннісно-смислових потреб людини, громадянина, етносу, як носій ретроспективних символів, образів та стильових каталізаторів. Висновки. Стилістично семантичною ініціативою, що враховує глобальні, державні та стратегічно-політичні видозміни культурного сектору в ЄС, варто вважати генеровану та координовану Єврокомісією та Радою Європи ініціативу – Культурні плани роботи (Work Plans for Culture). Культурне розмаїття країн-членів Союзу забезпечує підтримання пріоритетно-національної культурної складової окремої держави на засадах стратегічності, пропорційності, субсидіарності та безперервного співробітництва. На сьогодні актуальності для державотворчих процесів європеїзації України набуває нормативне забезпечення культури статусом інструменту реалізації ціннісно-орієнтаційних потреб людини. Подібна стратегія вказує на зв’язок між громадянином України, культурою держави та вітчизняним етносом – носієм визначально-формуючих символів, образів та світоглядних цінностей.

Ключові слова: культурна політика, досвід ЄС, культурний фронт, іміджево-розвитковий ценз, культурологічна політика.