ОРНАМЕНТ ЯК СИМВОЛІЧНА ФОРМА КУЛЬТУРИ

Анотація

Мета дослідження – обґрунтувати особливості функціонування орнаменту як символічної форми культури, його значення та роль у маркуванні соціально-культурного простору. Методологія полягає у використанні аналітичного, структурного, культур-герменевтичного, аксіологічного та семіотичного методів дослідження, які дають змогу розглянути феномен орнаменту з різних сторін культурологічного знання. Наукова новизна роботи полягає в розкритті специфіки знаково-символічної діяльності людини на прикладі орнаментального декорування і сигніфікації. Досліджено функції орнаменту, його знаково-символічну та соціально-психологічну складову в культурно-історичному просторі. Доведено, що орнамент є носієм культурно-історичної інформації та виступає засобом комунікації поколінь у просторі та часі. Висновки. Самоорганізація людини в культурі здійснюється за допомогою символів та знаків, що втілюються в такі символічні форми, як мова, релігія, наука й мистецтво. Орнамент є художнім засобом формоутворення в мистецтві. На відміну від інших образотворчих жанрів, що передають статику образу, тобто його топос, орнамент є динамічною зображальною формою, що передає темпоральну циклічність світовідчуття. Хронотоп орнаменту, завдяки динамічно-часовій компоненті, кодифікує культурну памʼять спільноти, є сховком національних культурних наративів, які реактуалізуються в моменти соціокультурних криз та запиту на глибинні маркери колективної свідомості.

Ключові слова: орнамент, знак, символічна форма, культура.