ОРНАМЕНТ ЯК СИМВОЛІЧНА ФОРМА КУЛЬТУРИ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.1.2023.277644Анотація
Мета дослідження – обґрунтувати особливості функціонування орнаменту як символічної форми культури, його значення та роль у маркуванні соціально-культурного простору. Методологія полягає у використанні аналітичного, структурного, культур-герменевтичного, аксіологічного та семіотичного методів дослідження, які дають змогу розглянути феномен орнаменту з різних сторін культурологічного знання. Наукова новизна роботи полягає в розкритті специфіки знаково-символічної діяльності людини на прикладі орнаментального декорування і сигніфікації. Досліджено функції орнаменту, його знаково-символічну та соціально-психологічну складову в культурно-історичному просторі. Доведено, що орнамент є носієм культурно-історичної інформації та виступає засобом комунікації поколінь у просторі та часі. Висновки. Самоорганізація людини в культурі здійснюється за допомогою символів та знаків, що втілюються в такі символічні форми, як мова, релігія, наука й мистецтво. Орнамент є художнім засобом формоутворення в мистецтві. На відміну від інших образотворчих жанрів, що передають статику образу, тобто його топос, орнамент є динамічною зображальною формою, що передає темпоральну циклічність світовідчуття. Хронотоп орнаменту, завдяки динамічно-часовій компоненті, кодифікує культурну памʼять спільноти, є сховком національних культурних наративів, які реактуалізуються в моменти соціокультурних криз та запиту на глибинні маркери колективної свідомості.
Ключові слова: орнамент, знак, символічна форма, культура.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.