«ДВІ ЛЕГЕНДИ» ДЛЯ ФОРТЕПІАНО ПІЗНЬОГО ПЕРІОДУ ТВОРЧОСТІ Ф. ЛІСТА В РІЧИЩІ ДУХОВНО-ЕСТЕТИЧНИХ ПОГЛЯДІВ КОМПОЗИТОРА

Анотація

Мета статті – дослідити поетико-інтонаційні особливості «Двох легенд» для фортепіано у річищі духовних пошуків та виявити композиційні орієнтири Ф. Ліста, спрямовані на втілення поемності неантитетичного наповнення. Методологія дослідження зумовлена використанням історико-логічного, аналітичного, культурологічного, герменевтичного, компаративного методів, продемонстрованих у працях Д. Андросової, О. Маркової, О. Муравської, О. Рощенко, О. Сокола – представників інтонаційного підходу Б. Асаф’єва в Україні. Наукова новизна. Вперше у вітчизняному культурознавстві виділена конкретика духовних ідей Ф. Ліста за їх втіленням у названих фортепіанних духовних творах пізнього періоду творчості композитора, відзначеного наближенням до символістських засад мислення. Висновки. Аналіз символіко-значеннєвого навантаження музики «Двох легенд» для фортепіано Ф. Ліста показав, що за вибором програмного сюжету твори є життєписами образів святих Франциска Ассізького (ХІІІ ст.) і його послідовника Франциска з Паоли (XV cт.), які презентували найбільш наближене до візантійського православ’я виявлення містицизму й естетизму в католицтві. В композиційному рішенні суттєві монодійні речитативи (тема-образ Франциска Ассізького в «Першій легенді»), мотив Хреста в контексті програми набувають тлумачення як старохристиянської сповідальності. Виділяється також тonus peregrinus у лейтмотиві святого Франциска у «Другій легенді», засвідчуючи наслідування старої літургіки провізантійського походження. Композиційно така поемність, що утверджує Божественну єдність світу, у даному разі – це подання форми, позбавленої тематичної антитетичності. У своїх духовних творах Ліст звертається до двочастинності неконтрастних зіставлень, які моделюють композиційні першолітургійні ознаки.

Ключові слова: легенда, романтизм, символізм, музичний стиль, музичний жанр, музичні символи.