ВЗАЄМОДІЯ КУЛЬТУР У МУЗИЧНІЙ ТВОРЧОСТІ: КИТАЙСЬКІ ОБРАЗИ У ЗАХІДНІЙ МУЗИЦІ

Анотація

Мета статті – це спроба висвітлення традицій китайської культури у західному музичному мистецтві. Методологія дослідження базується на використанні комплексного підходу, а саме систему історичних порівняльно-типологічних, музикознавчих та  міждисциплінарних методів дослідження. Новизна дослідження полягає у тому, що вперше зроблено спробу систематизації творів західних композиторів з китайською тематикою, що обумовило входження музичного мистецтва у діалог «Схід -Захід»; розглянуто основні вектори звернення до різних складових китайської культури відповідно до історичної динаміки змістових змін. Висновки дослідження акцентують, що втілення образів Китаю у західноєвропейському музичному мистецтві бере початок у творах XVІІІ – середини ХІХ століття, підпорядкованих умовно-декоративній естетиці стилю «шинуазрі» і створюють утопічну картину екзотично довершеного Китай. Традиції музичного орієнталізму розвиваються композиторами-класиками ХІХ століття. Переломним етапом стає рубіж ХIХ–ХХ століть, коли виникнення новаторських тенденцій, процес «деєвропеізації» західної музики призводить до формування нових підходів у втіленні образів Китаю. Впровадження китайських мотивів у західній музиці ілюструє багатогранний культурний обмін та взаємопроникнення стилів. Включення елементів традиційної китайської музики, музичних інструментів, міфів і легенд до західної музичної практики викликає взаємодію двох культур, що призводить до емансипації творчого процесу.              Ця практика додає ауру екзотичності та натхнення музичній інтерпретації, створюючи можливість для композиторів висловити себе через нестандартний, а часто й ампліфікований звуковий репертуар.

Ключові слова: діалог культур «Схід-Захід»; китайська музика; західна музика; культурний обмін.