Метамодернізм як апробатор нових творчих подразників
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.3.2024.313261Анотація
Мета роботи. Проаналізувати метамодернізм як апробатора нових творчих подразників. Методологія дослідження ґрунтується на загальнонаукових принципах дослідження – термінологічному та системному. Мета та завдання публікації обумовили застосування таких методів дослідження як аналіз, синтез, узагальнення, що дало можливість уточнити значення низки понять і термінів. Наукова новизна полягає у дослідженні нового культуротворчого феномену, а саме: метамодернізму. Оскільки, значна частина вітчизняних культурологів, а також мистецтвознавці – кінознавці, музикознавці та фахівці, які займаються різними жанрами образотворчого мистецтва, – оминали увагою ті твори, що з’являлися у відповідних сферах метамодернізму. Лише від 2015–2017 років почали оприлюднюватися перші оцінки цього культуротворчого феномену. Та їхніми авторами були, переважно, філософи й естетики, а не представники культурологічного знання. Висновки. На теренах української гуманістики культурологія розвивається досить активно та динамічно, постійно розширюючи дослідницький простір. Вважаємо за необхідне розглянути практику додавання до сталих понять чи категорій префікса «пост», а саме: постсучасність, посткультура, постмистецтво, постмодернізм. Проблема понятійно-категоріального забезпечення культурології, мається на увазі практика аргументації нових понять, уведення в ужиток яких пов’язане з конкретним авторським прізвищем, атрибутується його особистісними напрацюваннями, ідеї яких підтримані іншими фахівцями. Робота в цьому напрямі – одна з найважливіших теоретичних перспектив української культурології.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.