Моральні чесноти української культури у концепції В. Шинкарука

Автор(и)

  • Tetiana Reva кандидат політичних наук, доцент кафедри публічного управління та гуманітарних наук Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, Україна

DOI:

https://doi.org/10.32461/2226-3209.3.2017.138680

Ключові слова:

Володимир Шинкарук, українська культура, Київська школа філософії, світогляд, любов, надія, віра

Анотація

Мета статті – дослідити роль моральних чеснот у розвитку української культури у концепції Володимира Шинкарука. Методологія дослідження включає низку наукових методів і підходів, серед яких аналіз, синтез, порі- вняльний та культурологічний, які дали змогу проаналізувати аксіологічний підхід В. Шинкарука до християнських чеснот як фундаментальних компонентів української культури. Наукова новизна полягає у спробі автора розгля- нути моральні цінності як основні засади розвитку української духовної культури у концепції В. Шинкарука. Висновки. В. Шинкарук стверджував, що основне джерело людської доброти – це духовне самовдосконалення особистості. Людина має працювати та виховувати в собі моральні чесноти. Рефлексуючи тріаду "Віра-Надія- Любов", філософ вказує на їх взаємну детермінованість: "Для осяяння і прозріння вічності любов має животворитися вірою. Щоб вірити у щось, потрібно, щоб воно стало предметом любові. Без любові немає предмета для надії". Саме ця тріада є основою розвитку національної культури та головним індикатором збереження української ідентичності.

##submission.downloads##

Опубліковано

2017-12-05

Номер

№ 3 (2017)

Розділ

Відгуки. Рецензії. Повідомлення

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.