ХАРАКТЕРНІ ВИДИ ТЕХНІКИ У ТВОРАХ ПОГРАНИЧЧЯ КЛАСИЦИЗМУ Й РОМАНТИЗМУ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.3.2018.147426Ключові слова:
інструменталізм, майстерність кларнетиста, класицизм, романтизм, бідермаєр, віртуозністьАнотація
Метою роботи є аналіз концертів для кларнета з оркестром Я.Стаміца, В.Моцарта і першої з чотирьох композицій цього роду Л.Шпора з метою виявлення найбільш відповідальних моментів звучання, що вимагають посиленої уваги виконавців під час підготовки до виступу і в процесі концертної гри. Наукова новизна дослідження визначається тим, що вперше у вітчизняному музикознавстві аналізуються в обраному ракурсі твори Я.Стаміца, В.Моцарта, Л.Шпора. Висновки. Із запропонованого історичного огляду випливає, що феномен концертного трактування кларнета з художньою апробацією його специфіки в композиторській творчості Я.Стаміца, В.Моцарта, Л.Шпора склався в пору пізнього класицизму – раннього романтизму – бідермаєру. У тренувальних збірниках рекомендованих етюдів більше ніж 70% усього матеріалу підлягає, природно, зазначеним базовим техніко-штриховим показникам майстерності кларнетиста. Запропонована ступінчастість проходження технічних рубежів у роботі кларнетиста, від початківця до майстра, стосується градацій складнощів відповідно до етапів технічного й артистичного зростання інструменталіста й особливостей його індивідуальної готовності. Проте зазначені три базові техніко-штрихові позиції (lеgаtо, stаccаttо, detashe), вихідним моментом яких усвідомлюється “наслідування оперному вокалу” (lеgаtо), а інструментальну “швидкість” втілюють два інші технічні прийоми-штрихи, охоплюють, за можливості, весь інструктивний матеріал у збірниках, зібраних автором цього дослідження. В ньому втілені стилістичні “символи майстерності” кларнетиста, які є вихідною точкою й основою розвитку мистецтва гри на кларнеті.
Посилання
Берман К. Руководство для кларнета. Перевод Ф.Циммермана и С.Розанова теоретической части школы для кларнета. Смоленск. 1894. 149 с.
Буркацкий З. Об основах пальцевой техники кларнетиста. Науковий вісник. Музичне мистецтво і культура. Вип.1. Одеса, 2000. С.330-337.
Диков Б. Методика обучения игре на кларнете. Москва: Госмузиздат, 1983.190 с.
Мюльберг К. Исследование некоторых компонентов техники кларнетиста.: Автор. дис.. кан. искусств: 17.00.03. Москва: ГМПИ им. Гнесиных. 23 с.
Петров В. Концерт для кларнета с оркестром Моцарта. Методика обучения игре на духовых инстру-ментах. Вып.4. М.: Музыка, 1976. С.157-187.
Bermann K. (1894). The manual of the clarinet. Translation of F. Zimmermann and S. Rozanov theoretical part of school for clarinet. Smolensk. [in Russian]
Burkackiy Z. (2000). About base technology finger of the clarinetist. The Scientific herald. The Music art and culture. Iss. 1. Odessa. P.330-337 [in Ukrainian]
Dikov B. (1983) Methods of teaching to play on klarnete. Moscow, Gosmuzizdat [in Russian]
Mulberg K. (1978). Study some component technology of clarinetist: The diss. of candidate of Arts accord-ing, spec.17.00.03 – musical art, Moscow: Gnesins GMPI [in Russian]
Petrov V. (1976). Concerto for clarinet with orchestra of Mozart. Methods of teaching to play on windinstruments. Iss.4. Moscow, Muzyka. P.157-187. [in Russian]
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.