МУЗИКА О. СКРЯБІНА В ОДЕСІ І В РЕПЕРТУАРНИХ ВПОДОБАННЯХ ОДЕСЬКИХ ПІАНІСТІВ

Автор(и)

  • Лілія Шевченко

DOI:

https://doi.org/10.32461/2226-3209.3.2019.191820

Ключові слова:

символізм, символізм в музиці, новаційність мислення, салонне мистецтво, фортепіанна гра, «легкі» фортепіано, салонний піанізм

Анотація

Метою даного дослідження є усвідомлення базовості салонного піанізму О.Скрябіна, втіленного у фортепіанному Концерті в спрямуванні з його прем’єрою в Одесі на іноваційні піаністичні обрії музикантів Південної Пальміри, згідно з корегованістю культурно-генетичної її уподібненості Північній Пальмірі – Петербургу впливами Московського модерну від 1880-х років. Наукова новизна роботи визначена самостійністю твердження й аргументації його про вирішальну значущість символістської позиції Концерта та його виконання О.Скрябіним у 1898 р. в Одесі для виявленості модерністських застав мистецтва міста кінця ХІХ – початку ХХ ст. у випередження відповідних стильових переваг Петербургу, за моделлю якого складалася культурна аура Одеси від її заснування. Висновки. Результатом зробленого огляду є усвідомлення наскрізної новаційності мислення О.Скрябіна, що виростає із створеного ним у ранній період до Третьої сонати. І тим самим стверджується відкритість музичних кіл Одеси до модерністського «стрибка» у кінці ХІХ ст., коли сталася прем’єра Концерту О.Скрябіна в Південній Пальмірі, яка об’єктивно була заявленням «кореневої системи світового авангарду» (перефразуючи висловлення Г.Еймерта). Спадщина О.Скрябіна складає послідовне втілення новаційності символістського мислення як у композиторській роботі, так і в виконавстві, в спиранні на виразність салонного мистецтва з проекцією у фортепіанну гру можливостей «легких» фортепіано Фільда-Шопена. Одеська піаністична школа мала суттєвий повштох в успіху прем’єри фортепіанного Концерту у 1898 році щодо закладення піетету Скрябіна на салонних засадах його піанізму й композицій: екстатична лірика композиції й гри подають монологічну всеохоплюючу радість Долання драматизму/трагізму буття, втілення якої вирішується опорою на скрябінівську дзвонність.

Посилання

Алексеев А. Скрябин и Софроницкий. Опыт сравнительной характеристики исполнительского искусства. Одесса, 1993. 35 с.

Андросова Д.В. Символизм и поликлавирность в фортепианном исполнительстве ХХ в. Монография. Одесса, Астропринт, 2014. 400 с.

Асафьев Б. Музыкальная форма как процесс. Москва-Ленинград, Музыка, 1971. 379 с.

Бандура А. Сказание о семи расах. Эволюция человека в музыкально-литературном наследии А.Н. Скрябина . Дельфис, № 3 (11), 1997. – С. 37-42.

Гойови Д. Е. Голышев и дада-сериализм. Трансформація музичної освіти: культура та сучасність. Одеса, 1998. С. 96-101.

Куземина Л. Исполнительская эстетика Б. Яворского. Москва, Композитор, 2000. 111 с.

Концерт Музыкальный энциклопедический словарь. Москва: Сов.энциклопедия, 1990. С. 269.

Одесская консерватория: забытые имена, новые страницы. Гл.ред.и автор вступ.статьи Н. Огренич, ред.-составитель Е. Маркова. Одесса: ОКФА, 1994. 248 с. С. 17 Кузикова о сдержанности динамики у Рыбицкой с.160

Подобас І. Мазурки Ф. Шопена в контексті варшавського бідермайєра. Автореф.канд.дис., 17.00.03. Одеса, ОНМА ім. А.В. Нежданової, 2012. 19 с.

Рубцова В. Александр Николаевич Скрябин. Москва,Музыка,1989. 448 с.

Холопова В. Музыка как вид искусства. Москва, Научно-творч.центр «Консерватрия», 1994. 260 с.

Dzieło Chopina jako źródło inspiracji wykonawczych. Warszawa: Akademia muzyczna im. F. Chopina, 1999. 587 s.

Опубліковано

2018-08-18

Номер

Розділ

Мистецтвознавство