МУЗИКА О. СКРЯБІНА В ОДЕСІ І В РЕПЕРТУАРНИХ ВПОДОБАННЯХ ОДЕСЬКИХ ПІАНІСТІВ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.3.2019.191820Ключові слова:
символізм, символізм в музиці, новаційність мислення, салонне мистецтво, фортепіанна гра, «легкі» фортепіано, салонний піанізмАнотація
Метою даного дослідження є усвідомлення базовості салонного піанізму О.Скрябіна, втіленного у фортепіанному Концерті в спрямуванні з його прем’єрою в Одесі на іноваційні піаністичні обрії музикантів Південної Пальміри, згідно з корегованістю культурно-генетичної її уподібненості Північній Пальмірі – Петербургу впливами Московського модерну від 1880-х років. Наукова новизна роботи визначена самостійністю твердження й аргументації його про вирішальну значущість символістської позиції Концерта та його виконання О.Скрябіним у 1898 р. в Одесі для виявленості модерністських застав мистецтва міста кінця ХІХ – початку ХХ ст. у випередження відповідних стильових переваг Петербургу, за моделлю якого складалася культурна аура Одеси від її заснування. Висновки. Результатом зробленого огляду є усвідомлення наскрізної новаційності мислення О.Скрябіна, що виростає із створеного ним у ранній період до Третьої сонати. І тим самим стверджується відкритість музичних кіл Одеси до модерністського «стрибка» у кінці ХІХ ст., коли сталася прем’єра Концерту О.Скрябіна в Південній Пальмірі, яка об’єктивно була заявленням «кореневої системи світового авангарду» (перефразуючи висловлення Г.Еймерта). Спадщина О.Скрябіна складає послідовне втілення новаційності символістського мислення як у композиторській роботі, так і в виконавстві, в спиранні на виразність салонного мистецтва з проекцією у фортепіанну гру можливостей «легких» фортепіано Фільда-Шопена. Одеська піаністична школа мала суттєвий повштох в успіху прем’єри фортепіанного Концерту у 1898 році щодо закладення піетету Скрябіна на салонних засадах його піанізму й композицій: екстатична лірика композиції й гри подають монологічну всеохоплюючу радість Долання драматизму/трагізму буття, втілення якої вирішується опорою на скрябінівську дзвонність.
Посилання
Алексеев А. Скрябин и Софроницкий. Опыт сравнительной характеристики исполнительского искусства. Одесса, 1993. 35 с.
Андросова Д.В. Символизм и поликлавирность в фортепианном исполнительстве ХХ в. Монография. Одесса, Астропринт, 2014. 400 с.
Асафьев Б. Музыкальная форма как процесс. Москва-Ленинград, Музыка, 1971. 379 с.
Бандура А. Сказание о семи расах. Эволюция человека в музыкально-литературном наследии А.Н. Скрябина . Дельфис, № 3 (11), 1997. – С. 37-42.
Гойови Д. Е. Голышев и дада-сериализм. Трансформація музичної освіти: культура та сучасність. Одеса, 1998. С. 96-101.
Куземина Л. Исполнительская эстетика Б. Яворского. Москва, Композитор, 2000. 111 с.
Концерт Музыкальный энциклопедический словарь. Москва: Сов.энциклопедия, 1990. С. 269.
Одесская консерватория: забытые имена, новые страницы. Гл.ред.и автор вступ.статьи Н. Огренич, ред.-составитель Е. Маркова. Одесса: ОКФА, 1994. 248 с. С. 17 Кузикова о сдержанности динамики у Рыбицкой с.160
Подобас І. Мазурки Ф. Шопена в контексті варшавського бідермайєра. Автореф.канд.дис., 17.00.03. Одеса, ОНМА ім. А.В. Нежданової, 2012. 19 с.
Рубцова В. Александр Николаевич Скрябин. Москва,Музыка,1989. 448 с.
Холопова В. Музыка как вид искусства. Москва, Научно-творч.центр «Консерватрия», 1994. 260 с.
Dzieło Chopina jako źródło inspiracji wykonawczych. Warszawa: Akademia muzyczna im. F. Chopina, 1999. 587 s.
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.