Вплив ментальних моделей на розвиток інтелекту в період геронтогенезу

Анотація

У статті розглянуто актуальну проблему впливу ментальних моделей суб’єкта на його інтелектуальний розвиток у період геронтогенезу. Актуальність проблеми зумовлена потребою переосмислення та впорядкування знань щодо інтелектуального розвитку людини упродовж усього онтогенезу. Показано, що, будучи процесом і продуктом самосвідомості, ментальні моделі формуються внаслідок генерації когнітивних, метакогнітивних та інтенціональних структур, що дає можливість людині в конкретно заданих умовах реалізовувати адаптивну поведінку в зв’язку з інтерпретацією проблеми, що виникла. Генеруючи уявлення суб’єкта про його специфічні особливості та можливості, ментальна модель не дає змоги людині подивитися на вирішення проблеми з іншої точки зору, виконуючи функцію жорсткого фільтра. Зазначено, що в період геронтогенезу може активізуватися підміна понять, коли причина розглядається як результат.

Ті досліджувані, у яких інформація мотиваційної частини проекту викликала таке інтелектуальне почуття, як здивування, показали найвищі результати активізації своєї інтелектуальної діяльності в процесі участі в дослідженні. Саме у цієї частини досліджуваних було діагностовано ментальні моделі, які сприяють уявленню людини про можливість розширення своїх інтелектуальних здібностей.

Експериментально доведено, що ступінь скептицизму учасників дослідження щодо можливості інтелектуального розвитку в старості підвищувався не зі збільшенням віку досліджуваного, а залежно від специфіки його ментальних моделей. Для розширення ментальних моделей досліджуваних ми використовували метод сценаріїв, у яких було передбачено три варіанти вирішення: позитивне, негативне і нейтральне стосовно досліджуваного. У результаті емпіричного дослідження констатовано, що ментальні моделі, будучи векторами інтелектуального розвитку, підлягають корекції в період геронтогенезу.