Застосування теорії особистісної надійності у психотерапевтичній практиці при деменції

Анотація

У статті обґрунтовано концепцію особистісної надійності як системи характеристик особистості, що є основою успішної саморегуляції у різних сферах життєдіяльності. Показано, що особистісна надійність людини з деменцією виражається у тому, що вона здатна підпорядковувати свою життєдіяльність і те, чого від неї очікують, відповідно до своїх можливостей та потреб. Розкрито теоретичне положення про сутність і зміст особистісної надійності як інтегрального психологічного утворення у єдності мотиваційних, довільних, когнітивних компонентів, превалюванні нормативності і чутливості, що мають прояв у поведінці особистості й ґрунтуються на симптомокомплексі психофізичного благополуччя. Показано систему психологічного забезпечення особистісної надійності як цілісну сукупність певним чином організованої оціночно-регулятивної оптимізації поведінки людини відповідно до встановлених вимог і конвенційних норм, із власною структурою, алгоритмом функціонування, закономірностями, механізмами, принципами, що утворюють у своїй сукупності цілісну концепцію. Розроблено стратегію практичного застосування теоретичної моделі особистісної надійності при деменції у контексті «раціогуманістичної орієнтації інформаційного поля», яке віддзеркалює індивідуальні особливості перетворення інформації в суб’єктивну реальність і реагування на ситуацію у діяльності. Запропоновано такі психотерапевтичні засоби відновлення при деменції як усвідомлення та розширення особистісного простору людини: обсягу, форми, кількості та змістовного наповнення вимірів (власне тіло, територія, особисті артефакти, часовий режим, соціальні зв’язки, цінності, смаки тощо), збережуваність суверенності меж.