Емпіричне дослідження саморегуляції особистості

Анотація

Анонсовано одну з найбільш глобальних і фундаментальних проблем загальної психології – проблему психічної саморегуляції, дослідження якої відкриває великі, дещо специфічні, нетрадиційні можливості для розуміння і змістового пояснення загальних закономірностей побудови та реалізації людиною власної довільної активності (діяльності, поведінки, спілкування тощо). Акцентовано на особливій ролі системного підходу в становленні сучасних уявлень про саморегуляцію, у межах якого наголошується на необхідності її вивчення як процесу, що має багаторівневу детермінацію. Розкрито сутність усвідомленої саморегуляції, під якою автор розуміє системно організований процес внутрішньої психічної активності людини з ініціації, побудови, підтримки й управління різними видами та формами довільної активності, що безпосередньо реалізовує досягнення поставлених нею цілей. Використано методику В.І. Моросанової «Стильові особливості саморегуляції поведінки» задля вивчення регуляторних процесів і регуляторно-особистісних властивостей особистості студентів старших курсів спеціальності «Початкова освіта», учителів початкових класів середнього та передпенсійного віку. Виявлено три рівні розвитку саморегуляції: високий, вище середнього та середній. Отже, досліджувані усіх трьох вікових груп самостійні, гнучко й адекватно реагують на зміну умов, висунення та досягнення мети у них значною мірою усвідомлене. Зазначено, що серед структурних компонентів саморегуляції помітні показники високого рівня мають: студенти (гнучкість), учителі 35-40 років (планування і гнучкість), 55-60 років (планування).