Теорія специфічних рушіїв розвитку Г.С. Костюка

Анотація

Констатується, що кожен період – це відрізок життєвого шляху підростаючого індивіда й одночасно визначена ступінь його розвитку як особистості з характерними для нього відносно стійкими якісними особливостями. Доведено, що навчання сприяє дозріванню нервової системи. Ці внутрішні процеси теж пов’язані взаємовідношеннями дитини з навколишнім середовищем, її вихованням. Але вони не позбавлені і деякої відносної самостійності, що, як відзначає Г.С. Костюк, необхідно мати на увазі при розгляді даних питань. Зазначено, що вищу межу вікових можливостей визначає генотипна сторона дозрівання, оскільки вплив навчання на розвиток опосередковується віковими й індивідуальними особливостями дітей. Теоретичний підхід Г.С. Костюка до проблеми навчання і розвитку привів його до висновку, що керування розвитком – специфічними силами розвитку, що рухаються – задача більш складна, ніж керування засвоєнням знань. Констатується, що навчання сприяє дозріванню нервової системи. Показано, що внутрішні процеси теж пов’язані взаємовідношеннями дитини з навколишнім середовищем, її вихованням, але вони не позбавлені і деякої відносної самостійності, що, як відзначає Г.С. Костюк, необхідно мати на увазі при розгляді даних питань. Зроблено висновок, що вищу межу вікових можливостей визначає генотипна сторона дозрівання, оскільки вплив навчання на розвиток опосередковується віковими й індивідуальними особливостями дітей. Ставлячи перед дитиною щоразу нові цілі, пред’являючи їй усе складніші вимоги і домагаючись виконання їх, виховання направляє життя і діяльність вихованців і, отже, керує розвитком об’єкта (суб’єкта).