Психологічні особливості життєстійкості особистості у зв’язку з її цінностями самоактуалізації

Анотація

В статті представлено теоретико-емпіричний аналіз аспектів проблеми психологічних особливостей життєстійкості та цінностей самоактуалізації особистості. Відмічено, що стресові ситуації, як правило, пред’являють вимоги, що виходять за межі можливостей особистості справлятися з ними, навіть за наявності необхідних для цього ресурсів. Здійснено аналіз понять життєстійкості та цінностей особистості. Зауважено, що поняття «життєстійкість» відображає психологічну живучість і розширену ефективність людини, а також є показником її психічного здоров’я. Проаналізовано, що життєстійкість перешкоджає виникненню внутрішнього напруження в стресових ситуаціях. Зауважено, що життєстійкість виступає ключовою особистісною змінною, що опосередковує вплив стресогенних факторів. Проаналізовано, що ціннісні орієнтації особистості характеризують її з точки зору суттєвих життєвих принципів, які вона використовує як орієнтири на своєму життєвому шляху. Відмічено, що самовизначення передбачає не тільки самореалізацію, але і самотрансценденцію. Досліджено, що особистість, котра характеризується високим прагненням до самоактуалізації, має, по-перше, низькі показники у виразі невротизації; агресивності; агресії та фрустрації як психічних станів; дратівливості; вербальної та непрямої агресії; авторитарності, а, по-друге, високі показники в стійкості до стресу. Досліджено, що надання пере- ваги цінностям особистості, що самоактуалізується, значущо пов’язане з життєстійкістю, креативністю, потребою в пізнанні, альтруїстичністю, товариськістю, автономністю, спонтанністю, саморозумінням, наявністю прагнення до самоактуалізації. Проаналізовано особливості зв’язку цінностей особистості, що самоактуалізується, з її життєстійкістю.