Психологічні механізми вираження абсурдного смислу в творах В. Шекспіра
DOI:
https://doi.org/10.32626/2227-6246.2019-43.126-146Ключові слова:
абсурд, commedia dell’arte, абсурдистські фрейми, метафоричні контексти, психологічні механізми вираження абсурдного смислу.Анотація
У статті проаналізовано сутність терміна «абсурд», парадигму
commedia dell’arte з психологічної точки зору. Окреслено роль абсурду в
творах В. Шекспіра. Зазначено, що термін «абсурд» походить від лат.
аbsurdus – нісенітниця, безглуздя. Абсурд, з одного боку, пов’язаний зі
«скептицизмом» Сократа (знаю те, що нічого не знаю), а з іншого – із
сократівською іронією (не виокремлювати нічого завершеного, закін-
ченого, назавжди даного і незмінного). Зазначено, що вже в антично-
му мистецтві прийоми абсурду використовувалися для досягнення ро-
зуміння невідомих речей і дій. Зокрема, в античній виставі-пантомімі
клоун з’являється як moros або stupidus; його абсурдна поведінка постає
немовби результат його неспроможності зрозуміти найпростіші ло-
гічні зв’язки.
Наголошено, що завдяки абсурду В. Шекспір відкриває в ренесансно-
му дуалізмі нові грані, нові глибини і, разом з тим, – трагізм. Зазначено,
що офіційний статус людини В. Шекспір вважав несправжнім, тимчасо-
вим; негативні персонажі в його драмах – це люди, які прагнуть до заво-
ювання чи зміцнення свого офіційного статусу. Така життєва мета –
несправжня, облудна і призводить, зрештою, до життєвої поразки.
Заради досягнення своєї облудної мети такі люди нерідко тамують у
собі природні почуття чи жертвують природними зв’язками, тобто
вбивають свою природну сутність.
З огляду на абсурдистські фрейми, експліковані у творах В. Шекспі-
ра, виокремлено психологічні механізми вираження абсурдного смислу
письменником. Це такі механізми, як: експлікація абсурдистських фрей-
мів, існуючих у свідомості особистості; зображення абсурдних за зміс-
том випадкових деталей, архетипів, метафоричних контекстів; екс-
плікація абсурдно прихованого характеру причинно-наслідкових зв’язків,
які постають очевидними внаслідок вживання автором твору певних
лексичних одиниць, лексико-стилістичних засобів тощо; презентація
автором твору абсурдної зав’язки; презентація автором твору розв’язки
твору з абсурдно зміщеним центром.
У статті наголошено, що слід звернути увагу, передусім, на те,
що розуміння абсурду виникає внаслідок неочікуваного читачем пере-
творення напруженого контексту твору в цілком очевидні смислові
фрейми. За таких умов дотепний абсурд уміщуватиме те, що спочат-
ку сприймається читачем твору за істину, що вводить його в оману, а
потім перетворюється на стійкі абсурдистські фрейми, які закріплю-
ються, фіксуються у свідомості особистості. Такі фрейми, в свою чергу,
можуть розумітися читачем як такі, що вміщуватимуть нісенітницю,
безглуздість, можуть призводити до створення стійких кліше (побу-
дованих за принципом «гри ідей»), які згодом стають структурними
компонентами свідомості людини.
Посилання
Shportun, O. M. (2018). Psykholohiia i patopsykholohiia humoru: model, diahnostyka, korektsiia [Psychology and pathopsychology of humor: the model, the diagnosis, correction]. Extended abstract of Doctor’s thesis : 19.00.04]. Kyiv : In-t psykholohii im. H. S. Kostiuka NAN Ukrainy [in Ukrainian].
Gregor, J. (1933). Weltgeschichte des Theaters. Vienna : Mitteldeutscher Verlag. 308 s. [in German].
Sewell, E. (1952). The Field of Nonsense. London : D. Campbell Publishers Ltd. 184 p.
Shakespeare, W. (1997). Romeo and Juliet. Cambridge : Mass. 189 p.
Shakespeare, W. (1998). Hamlet. Cambridge : Mass. 204 p.
Stephens, W. (1968). Hypotheses and Evridence. New York : Harper & Row Publishers. 367 p.
Stockwell, Р. (2002). Соgnitive Роеtics : Аn Intoduction. London, New York : Penguin Books. 193 р.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Редакція має повне право публікувати у Збірнику оригінальні наукові статті як результати теоретичних і експериментальних досліджень, які не знаходяться на розгляді для опублікування в інших виданнях. Автор передає редколегії Збірника права на розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою) через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті Збірника, в електронних базах даних, репозитаріях та ін).
Автор публікації зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками використовувати матеріали статті: а) частково чи повністю в освітніх цілях; б) для написання власних дисертацій; в) для підготовки абстрактів, доповідей конференцій та презентацій.
Автор публікації має право розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту Збірника) на:
- персональних web-ресурсах усіх Авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);
- web-ресурсах установ, де працюють Автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
- некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).
Але в усіх випадках обов’язковою є наявність бібліографічного посилання на статтю або гіперпосилання на її електронну копію, що містяться на офіційному сайті Збірника.
