Пcихологічні особливості взаємодії адресанта та адресата етичного кодексу
DOI:
https://doi.org/10.32626/2227-6246.2011-11.%25pКлючові слова:
адресантно_адресатна взаємодія, стратегія, тактика, субординативні та кооперативні відносини, регулювання поведінки адресата.Анотація
Стаття присвячена дослідженню психологічних особливостей
адресантноадресатної взаємодії в текстах етичних кодексів. Встановлено,
що адресант тексту етичного кодексу з метою регулювання поведінки
адресата застосовує жорстку та м’яку стратегії, які передбачають
використання різноманітних тактик. Перевага тієї або іншої стратегії у
кодексах залежить від прийнятого у компанії стилю керівництва та від
типу адресантноадресатних відносин.
Посилання
Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики/Ф.С.Баце
вич. – К: Академія, 2004. – 344с.
Бендецкая М.Е. Стратегии и тактики речевого убеждения /
М.Е.Бендецкая // Стратегии коммуникативного поведения:
Материалы докл. Междунар. науч. конф. – Ч.1. – Минск:
МГЛУ. – 2001. – С. 115118.
Галапчук О.М. Вікова диференціація стратегій і тактик дискурсу
в сучасній англійській мові: автореф. дис. ...канд. філол. наук:
02.04 / Харківськ. нац. унт ім. В.Н.Каразіна. – Харків,
–19 с.
Гойхман О.Я., Надеина Т.М. Речевая коммуникация / Под ред.
О.Я. Гойхмана. – М.: ИНФРАМ, 2001. – 272 с.
Игнатенко Л.Ю. Повтор как одна из стратегий речевого
воздействия // Вісник ХНУ ім. В.Н Каразіна. – Харків,
Константа. – 2005. – № 649. – с.150153.
Иссерс О.С. Коммуникативные стратегии и тактики русской
речи / О.С.Иссерс. – М.: Эдиториал УРСС, 2002. – 284 с.
Почепцов Г.Г. Прагматика текста // Коммуникативно
прагматические и семантические функции речевых единств. –
Калинин, 1980. – С. 510.
Труфанова И.В. О разграничении понятий: речевой акт, речевой
жанр, речевая стратегия, речевая тактика / И.В.Труфанова//
Филологические науки. – 2001. – №3. – С. 5665.
Фадеева Е.В. Стратегии и тактики конфликтного дискурса (на
материале современного английского языка): дис. … канд.
филол. наук: 10.02.04 /Е.В.Фадеева. – К., 2000. – 194 с.
Хвощевський Р.В. Натяк як мовленнєва стратегія (на матеріалі
сучасної французької мови): автореф. дис. … канд. філол. наук:
02.05 / Київськ. нац. унт ім. Т.Шевченка. – К., 2002. – 20 с.
Brown P., Levinson S. Politeness. – Cambridge: Cambridge Uni
versity Press, 1987. – 345 p.
Dijk T.A. van. Strategies of Discourse Comprehension. – New York
etc.: Academic Press, 1983. – 418 p.
Mumby D., Clair R. Organizational Discourse // Discourse Stud
ies: a multidisciplinary study.– 1997. – Vol.2. – London: Sage. –
–205p.
Myers G.E., Myers M.T. The Dynamics of Human Communication.
A Laboratory Approach. – McGrawHill, 1976. – 424 p.
Pollach I. Communicating Corporate Ethics on the World Wide Web.
A Discourse Analysis of Selected Company Web Sites. – Frankfurt
am Main: Peter Lang, 2003. – 236 p.
##submission.downloads##
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Редакція має повне право публікувати у Збірнику оригінальні наукові статті як результати теоретичних і експериментальних досліджень, які не знаходяться на розгляді для опублікування в інших виданнях. Автор передає редколегії Збірника права на розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою) через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті Збірника, в електронних базах даних, репозитаріях та ін).
Автор публікації зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками використовувати матеріали статті: а) частково чи повністю в освітніх цілях; б) для написання власних дисертацій; в) для підготовки абстрактів, доповідей конференцій та презентацій.
Автор публікації має право розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту Збірника) на:
- персональних web-ресурсах усіх Авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);
- web-ресурсах установ, де працюють Автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
- некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).
Але в усіх випадках обов’язковою є наявність бібліографічного посилання на статтю або гіперпосилання на її електронну копію, що містяться на офіційному сайті Збірника.
