Психологічні особливості формування емпатії у підлітків із порушеннями розумового розвитку

Анотація

Мета публікації полягає у виявленні й експериментальній перевірці стану сформованості емпатії та її впливу на формування емоційно-вольової сфери підлітків із порушеннями розумового розвитку. Мета дослідження забезпечувалася поетапним вирішенням основних завдань: по-перше, констатування стану сформованості емпатії шляхом виявлення компонентів, показників і рівнів сформованості; по-друге, визначення основних чинників становлення емпатії у підлітків із порушеннями розумового
розвитку; по-третє, встановлення провідних умов, що впливають на емпатію як складову емоційно-вольової сфери особистості підлітків із порушеннями розумового розвитку. Для розв’язання окреслених завдань і забезпечення достовірності положень і висновків було використано загальнонаукові та специфічні методи дослідження. Серед них – теоретичні й емпіричні методи, що дало змогу встановити кількісні та якісні характеристики досліджуваного явища, охарактеризувати показники й установити рівні. Було проведено психодіагностику відповідно до вимог та інструкцій використаної методики, крім того, з підлітками проводилися бесіди, мало місце спостереження за поведінкою у звичних для них умовах у процесі навчальної діяльності. З метою порівняння й аналізу явища емпатії також було проведено діагностику підлітків зі збереженим інтелектом відповідних вікових категорій за тими ж самими умовами, що й стосовно підлітків із порушеннями розумового розвитку. Результати дослідження. За результатами діагностики емпатії як показника сформованості емоційно-вольової сфери особистості та загалом структури особистості у підлітків із порушеннями розумового розвитку було констатовано недостатню сформованість спрямованості психічних процесів, комунікативних властивостей, співпереживання, ідентифікації з оточуючими та дистанціювання від них. Було встановлено, що рівень емпатійних здатностей характеризується низьким рівнем у підлітків із порушеннями розумового розвитку та середнім рівнем у підлітків зі збереженим інтелектом. Також детально було охарактеризовано канали емпатії та рівні їх сформованості у підлітків означених категорій. Висновок. Отримані результати дали змогу констатувати у підлітків із порушеннями розумового розвитку низьку диференціацію образу «Я»; низьку адаптованість до зовнішніх стимулів (низький рівень адекватності вираження емоції відповідно до ситуації); сформованість провідної емоційної модальності гніву; недостатню опосередкованість міжособистісних контактів, комунікативної здатності; неусвідомлене співпереживання, ідентифікацію з оточуючими та дистанціювання від них.