Психологічний тренінг розвитку суб’єктності особистості в підлітковому віці

Анотація

Мета нашого дослідження – розробити цілісну тренінгову програму розвитку суб’єктності особистості в шкільному віці. Для розв’язання поставлених у роботі завдань використано такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення. Результати дослідження. Зазначено, що категорія «суб’єкт» як якісна характеристика активності людини зумовлює місце і роль людини у світі, здатність до діяльності, самодіяльності, самовизначення та розвитку. В психології під суб’єктом розуміється людина, яка є джерелом цілеспрямованої (а отже, свідомої) активності, підпорядкованої «образу потрібного майбутнього», тобто, – цілі. Визначено, що ключовим має бути поняття «суб’єкт психічної активності». Зазначено, що людина в цій якості виявляє безпосередню регулятивну дію на власну психіку та посередництвом психіки впливає на оточуючий світ, а зрілий суб’єкт здатен до усвідомлення своєї суб’єктності. Зрілим суб’єктом психічної активності є індивід, який усвідомлює себе носієм і творцем власної психіки, розвиток якої, захист, відновлення та корекцію (у разі потреби) свідомо покладає собі за мету й цілеспрямовано здійснює. Отож, зрілий суб’єкт психічної активності досягатиме рівня суб’єкта психічної діяльності; тобто, свідома регуляція, а також і рефлексія як її складова, є тим критерієм, який розрізняє ці два рівні суб’єктності. Наголошено, що суб’єктом психічної активності індивід може мислитися у тому випадку, якщо об’єктом для нього виступає його власна психіка у її функціонуванні й розвитку. Доведено, що суб’єкт виникає тоді, коли відбувається усвідомлення об’єкта. Підкреслено, що усвідомити об’єкт без рефлексії неможливо, отже, суб’єкт без рефлексії не існує. Розроблено вправи для тренінгової програми розвитку суб’єктності особистості в підлітковому віці. Висновок. Доведено, що для цілеспрямованого впливу на розвиток підлітка у пізнавальній діяльності працівники освіти повинні чітко уявити образ суб’єктності, який і відображається в певних аспектах активності, таких як: обумовленість психічного образу минулим досвідом, потребами, установками, емоціями, цілями і мотивами, що визначають керованість і вибірковість діяльності. Становлення суб’єкта передбачає виникнення процесів розвитку та надання пріоритету цілям, проблемам і виборам щодо розв’язання й формування задач і реалізацій рішень. Так, суб’єктність має суто соціокультурну природу, оскільки кінцева причина дій індивіда завжди охарактеризована у часі, просторі, значенні та серед прямих і непрямих учасників активності.