Психологічні аспекти коміксу як паралітературного жанру

Анотація

Мета статті – визначити основні наратологічні засоби та механізми, експліковані Аланом Муром і Дейвом Гіббонсом і представлені в романі «Нічні охоронці», що може допомогти нам з’ясувати психологічні аспек­ти коміксів як паралітурного жанру.

У роботі використано загальнонаукові методи дослідження, такі як методи індукції, дедукції, аналізу та синтезу, методи порівняння й опису, метод обґрунтування тощо.

Результати дослідження. У дослідженні показано, що психологіч­ною особливістю коміксів є те, що у них не існує оповіді від автора, як це, зазвичай, прийнято у традиційній літературі, немає діяльності, що актуалізує особистість. Психологічний вплив у коміксах належить фока­лізаторам та оповідачам, які візуально зображені на картинках і є не­від’ємною частиною оповіді графічного роману. Доведено, що завдяки візуальній презентації матеріалу великою мірою відбувається розуміння оповіді, яке розпочинається вже у момент сприймання читачем візуаль­них зображень, у випадках, коли не відбувається безпосередньо фокалі­зації, а зображення просто ілюструють певні дії або діяльність із суто зовнішньої точки зору. Читач ніби «втягується» в історію, і лише після суттєвого «розриву» процесу сприймання особистістю візуального ма­теріалу та структури розповіді читач укотре усвідомлює структуру цієї оповіді, завдяки чому досягається її розуміння. Останнє, як правило, набуває структури дискурсивного розуміння, що значною мірою актуа­лізується завдяки досить різним механізмам інтерпретації графічного роману.

Висновок. За результатами дослідження виокремлено психологічні аспекти коміксів як паралітературних жанрів. Зазначено, що візуальне значення коміксу як паралітературного жанру вербалізується та нара­ тивізується через мову. Комікси поєднані «мовою», що орієнтується на візуальний досвід особистості, спільний як для автора твору, так і для читача. Формат коміксу являє собою фотографію як слів, так і зобра­жень, а тому читачеві слід виявити як візуальні, так і словесні навички інтерпретації. У розумінні графічного роману психологічні механізми мистецтва (наприклад, перспектива, симетрія, малюнки загалом) і пси­холінгвістичні механізми розуміння тексту (наприклад, граматика, сю­жет, синтаксис) «накладаються» один на одного.

Автори коміксів ніби наголошують на унікальній здатності здібнос­тей читача, яких вимагає побудова візуального матеріалу, його поєднан­ня із словесним тощо, а ремікс слова й образу стає більшою мірою централізованим у сучасних дослідженнях коміксів. Останні розглядаються як мова, навіть якщо граматика цієї мови далеко не наповнюється грама­тичними правилами писемної мови.

Графічний роман із психологічної точки зору розглядається як ос­новний компонент цілісних оповідань у картинках, а його дія традицій­но відбувається послідовно. Ці переходи можуть бути тимчасовими, що включають чіткий перехід і, як правило, сюжет твору залишається відкритим. Перехід від однієї частини твору до іншої також може харак­теризуватися просторовими особливостями сприйняття роману, що відбувається внаслідок руху сприймання особистості від предмета до предмета, від одного суб’єкта до іншого, і, при цьому, фіксується в пара­дигмі однієї сцени або ідеї. У сприйманні та розумінні графічних романів важливою є максимальний ступінь залучення читача, інакше переходи від однієї сцени або ідеї до іншої нівелюються, що призведе до втрати розуміння сенсу загалом. Такий перехід є вельми суттєвим, проте до­статньою мірою вагомим, адже дозволяє письменнику свідомо випуска­ти з тексту окремі драматичні дії, тим самим значно посилюючи рівень текстової інтенції.

Також наголошено на психологічному змісті впливу на читача різних способів поєднань слів, візуальних зображень, символів тощо, починаю­чи від конкретних, окремих слів (малюнки лише ілюструють те, про що свідчать підписи) до взаємозалежних, поєднаних між собою в смислово­му плані фраз, коли, насамперед, слова й малюнки насправді передають змістовий і смисловий плани сценічного зображення подій.