Продуктивний підхід до проблеми фасилітативної інтеракції та розвитку творчості особистості

Анотація

Мета статті – висвітлити психологічні особливості продуктивного підходу до проблеми фасилітативної інтеракції та розвитку творчості особистості.

Для розв’язання поставлених у роботі завдань використано такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення.

Результати дослідження. Теоретичний аналіз психологічних досліджень із порушеної проблеми дає підстави виокремити декілька основних підходів до вивчення творчості у зарубіжній психології: 1) психодинамічний підхід, що описує творчість через взаємовплив «Воно», «Я», «Над-Я»; 2) біхевіористичний підхід, який розглядає творчість як результат поведінки з чітким дотриманням схеми «стимул – реакція»; 3) прагматичний підхід, що наголошує на можливостях практичного використання людиною творчого продукту і, як наслідок, – виокремленні інших ресурсів творчого використання цього продукту; 4) психопатологічний підхід, що розглядає творчість як побічний продукт психічних розладів особистості; 5) продуктивний підхід, який оцінює творчість з огляду на новизну кінцевого продукту; 6) процесуальний підхід, що розглядає творчість як процес; 7) гуманістичний підхід, який робить акценти на власне самовираженні творця.

Доведено, що представники продуктивного підходу роблять акцент на креативності як вихідному продукті творчої діяльності. Творчими називаються не лише шедеври світової культури і мистецтва, винаходи в техніці, нові концепції в науці, але також й оригінальне оформлення інтер’єру приміщення, незвичний дизайн одягу тощо. Широкий діапазон креативних продуктів має актуалізувати здатність людини до їх диференціації відповідно до рівнів прояву творчості. Отже, представники продуктивного підходу вперше стверджують про рівневий характер творчої діяльності.

Висновки. Можемо зробити висновок про те, що для більшості досліджень фасилітативної інтеракції характерні такі положення. По-перше, творча діяльність розглядається як потреба людини пристосовуватися до нових умов дійсності. Це – здатність індивіда включати в процес свого життя дещо нове, адаптуватися до зовнішніх умов діяльності, що, як правило, сприяє більшій гнучкості суб’єкта у розв’язанні задач і проблем, підвищує можливість особистісного вдосконалення та зростання. Творча діяльність розглядається як процес винайдення продукту, якого ще не існувало для даної людини (хоча цей продукт уже може існувати в принципі). Характеристиками цих нових продуктів чи процесів є їх новизна, оригінальність, доцільність, валідність, здатність задовольняти власні потреби, адекватність.

Аналіз психологічних особливостей продуктивного підходу до вивчення творчості показує, що цей підхід тією чи іншою мірою редукує творчу здатність людини до прояву її окремих характеристик. Продуктивний підхід пропонує досить оригінальне і збалансоване розуміння креативності, в основу якого покладено положення про універсальність творчості, її доступність для кожного, про роль творчості не лише як способу адаптації людини до зовнішніх умов оточуючої дійсності, але й як інструменту їх якісних змін.