Психологічні основи зв’язку між автономією студента і мотивацією учіння

Анотація

Мета дослідження – показати зв’язок між автономією особистості й мотивацією учіння, забезпечити дослідження підструктур мотиваційного компонента професійної компетентності студентів.

Методи дослідження. Щодо загальнонаукових методів, то використано такі з них, як індукція, дедукція, аналіз і синтез, методи порівняння й опису, метод обґрунтування тощо. Також було використано експериментальний метод: констатувальне дослідження. Застосовано такі психодіагностичні методики, як: тест «Хто Я?» (М. Кун і Т. Мак-Партленд), методики «Мій шлях у професію» та «Піраміда професійного зростання» (М. Ю. Варбан), методику Х. Хекхаузена «Мотиваційні тенденції особистості».

Результати дослідження. Зазначимо, що переважна більшість студентів експериментальних і контрольних груп вважала для себе обов’язковим високо оцінити професійні мотиви навчальної діяльності, хоча насправді небагато хто з них серйозно задумувався над тим, які можливості має висококваліфікований фахівець зі знанням іноземної мови та сформованими навичками здійснення професійної діяльності. Оскільки професійні мотиви навчальної діяльності сприяють досягненню кінцевих цілей навчання, то мотивація великою мірою фасилітуватиме формування професійної спрямованості.

Більш значущими для студентів є навчально-пізнавальні мотиви: успішно вчитися, отримувати хороші та високі оцінки з навчальних предметів, бути постійно готовими до занять. У цьому плані варто зазначити, що для студентів із хорошою мовною підготовкою ці мотиви є менш значущими, ніж для студентів із низьким рівнем мовної підготовки. Це можна пояснити тим, що перші почуваються впевненішими з огляду на досягнення успіху в процесі вивчення іноземної мови. Другі ж намагаються виправити своє становище й ліквідувати прогалини в знаннях, які з’явились з тієї чи іншої причини під час вивчення іноземної мови у школі.

Висновки. Професійне становлення майбутнього фахівця є складним інтегративним процесом, що передбачає використання різноманітних форм, засобів і методів фасилітативного впливу на особистість студента. З метою відбору й обґрунтування доцільності використання таких форм, засобів і методів тощо, в наступних наших дослідженнях доцільно описати концептуальну модель професійного становлення майбутнього фахівця. Ця модель, своєю чергою, вимагає спеціальної розробки, опису й аналізу її складових у силу, насамперед, своєї цілісності, багатокомпонентності та поліфункціональності.

Сутність категорії «професійне становлення» може бути виявлена у парадигмі її зіставлення з фундаментальними науковими категоріями «розвиток» і «формування». Розвиток визначається як об’єктивний процес внутрішнього послідовного кількісного і якісного особистісного змінювання. Професійне становлення передбачає включення людини у функціонування нового соціального середовища, що характеризується певними нормативами спілкування, поведінки, цінностями, морально-етичними нормами тощо. Міжособистісні відносини, що складаються у професійному колективі, багато в чому визначають хід професійної адаптації людини, формування її соціального статусу. Тому до складових професійного становлення мають бути включені й соціально-психологічні особливості, що визначають місце людини у професійній групі, її соціальний статус.