Теоретичні основи психологічної та фізичної реабілітації хворих ішемічним інсультом

Анотація

Завдання статті – вивчити особливості розладів психомоторної функції та психоемоційного стану хворих на ішемічний інсульт за даними первинного обстеження; розробити методику фізичної та психологічної реабілітації хворих на ішемічний інсульт на стаціонарному етапі реабілітації залежно від тяжкості ураження психомоторних функцій і особливостей психоемоційного стану; у психолого-педагогічному експерименті оцінити ефективність запропонованої методики фізичної та психологічної реабілітації хворих на ішемічний інсульт на стаціонарному етапі реабілітації.

Для розв’язання сформульованих у роботі завдань було використано такі теоретичні методи дослідження: категоріальний метод, структурно-функціональний метод, методи аналізу, систематизації, моделювання, узагальнення. Також у своєму дослідженні нами використано емпіричні методи, такі як спостереження, інтерв’ю, анкетування, метод психомедичного експерименту, тестування (тест М. Люшера).

Результати дослідження. Розроблено «Функціональну методику відновлення рухової функції хворих ішемічним інсультом з урахуванням їх психофізіологічних особливостей», засновану на психологічних принципах поетапності, послідовності та комплексності, а також на максимальному й адекватному психологічному впливові реабілітолога на пацієнта.

Запропоновано «Функціональну методику фізичної реабілітації в ранньому періоді ішемічного інсульту». Основними положеннями цієї методики є:

1. Стабілізація психоемоційного стану пацієнта: зниження рівня тривожності, підвищення мотивації до занять фізичними вправами з курсу фізичної реабілітації.

2. Актуалізація стабільного статичного і динамічного стереотипів пацієнта в усіх вихідних положеннях – від горизонтального до вертикального, з використанням впливу простих, окорухових, тонічних (лабіринтові тонічні рефлекси, симетричний шийний тонічний рефлекс, шийний асиметричний тонічний рефлекс тощо) рефлексів. Відновлення та збереження стресостійкості хворих забезпечується симетричним утриманням проекції загального центру ваги на опорну поверхню в таких вихідних положеннях, у яких стимулюватиметься нормальна належна аферентація суглобів і м’язів. Ідеться про позиції, які послідовно приймає людський організм у процесі вертикалізації: позиція лежачи на спині; позиція лежачи на боці (правому і лівому); позиція лежачи на животі; позиція стоячи навкарачки; позиція стоячи на колінах (із додатковою вертикальною опорою і без опори); позиція стоячи (з додатковою вертикальною опорою і без опори).

Доведено, що вихідна позиція стає безпосередньо активованою позицією з витягуванням тулуба. Вона спрямована на підтримку всіх груп м’язів пацієнта, що забезпечується стимуляцією послідовного ланцюжка м’язових скорочень, спрямованих від центру до периферії тіла. Симетричність підтримки вихідного положення пацієнта у процесі заняття постійно коригується (пасивно або активно) з метою стимуляції належної аферентації.

Висновки. Основними напрямками психотерапії та психокорекції у хворих, які перенесли ішемічний інсульт, є: допомога в усвідомленні пацієнтом його основних потреб, мотивів, настановлень, взаємовідносин; його внутрішніх конфліктів і механізмів психологічного захисту; особливостей його поведінки й емоційного реагування, їх адекватності та реалістичності; корекція настановлень пацієнта; допомога у формулюванні та закріпленні адекватних форм поведінки на підставі особистісних досягнень у пізнавальній, мотиваційній, емоційній сферах; сприяння підвищенню позитивної мотивації на одужання і збільшення активності в боротьбі з хворобою на поведінковому рівні.

У ході проведення занять за запропонованою методикою ми досягли стабілізації психоемоційного стану хворого шляхом корекції пізнавальних процесів, які спонукали хворого до дій, що загалом впливали на ефективність усіх реабілітаційних заходів.