Особливості корекції психомоторних розладів хворих на ішемічний інсульт: психологічний аспект

Анотація

Завдання статті – запропонувати авторське розв’язання проблеми визначення біомеханічних законів, що відображають картину розладів психомоторної функції; провести дослідження та проаналізувати отримані дані щодо початкового стану рухової функції пацієнтів з ішемічним інсультом підгрупи «плезія + парез»; запропонувати психологічні принципи розвитку загальних компенсаторних реакцій пацієнта у разі фізичної реабілітації хворих на ішемічний інсульт.

Методи дослідження. Використано метод аналізу літературних джерел; метод педагогічного спостереження; психолого-педагогічний експеримент; метод дослідження психоемоційного стану (тест М. Люшера).

Результати дослідження. Доведено, що картина розладів психомоторної функції підпорядковується певним біомеханічних законам: 1. Правило перерозподілу функцій ураженої кінцівки. Функціональні можливості ураженої кінцівки підтримувати вагу тіла значно знижуються. Це особливо помітно в період одиночної опори: зменшуються як абсолютні, так і відносні за часовими інтервалами функції одиночної опори, а також тривалість періоду опори. Але таке розвантаження хворого боку повинно бути компенсовано, адже період опори здорової ноги суттєво збільшується. Зміна періодів опори має очевидний наслідок – збільшення на хворому боці часу перенесення, на здоровому – його скорочення. 2. Правило функціонального копіювання рухів іншої особи. Патологічна асиметрія не вигідна організму ні з точки зору енергетики, ні з точки зору механіки. Необхідність підтримувати відносну симетричність функцій правого і лівого боків тіла призводить до такого висновку: здорова сторона тіла (або кінцівка) має неабиякий функціональний резерв, на відміну від хворої, тому зменшення функціональної асиметрії відбувається шляхом наближення зразка функціонування здорової кінцівки до зразка хворої. 3. Правило забезпечення оптимуму в психомоторній діяльності. Функціонування всіх елементів нормального циклу психомоторної діяльності є основою фізіологічної оптимальності індивіда. Будь-які відхилення від фізіологічної оптимальності вимагають включення додаткових адаптивних резервів, які на ураженому боці дещо змінені. Забезпечити хворому оптимальність функціонування можна за рахунок функціонального напруження здорового боку.

Висновки. Запропоновано психологічні принципи формування загальних компенсаторних реакцій пацієнта у випадку проведення фізичної реабілітації хворих з ішемічним інсультом, а саме: 1) принцип актуалізації дефекту; 2) принцип прогресивної мобілізації компенсаторних механізмів психомоторної діяльності; 3) принцип безперервного зворотного концентрування компенсаторних механізмів психіки особистості; 4) принцип санкціонування компенсаторних механізмів психіки особистості; 5) принцип відносної стійкості компенсаторних механізмів психіки особистості.

Доведено, що у випадку ішемічних інсультів виявляється певна динаміка відновлення локусних розладів. Спочатку відновлюються рефлекторні функції й тонус, а потім з’являються психомоторні дії (глобальні та координаторні сінкінезії), а також допоміжні дії, і, нарешті, відновлюються довільні рухи. Для того, щоб почали відновлюватися сухожильні рефлекси і м’язовий тонус, необхідна нормалізація функцій спинного мозку.

Наголошено, що компенсація певних функцій, що мали розлади, заснована на перебудові старого стереотипу і виробленні нового динамічного стереотипу. Важливим моментом компенсації структурно-функціональних розладів у випадку патології психомоторики є активна участь у процесі реабілітації й самого хворого, який має прагнути активізувати системи організму, що зовсім не постраждали або постраждали несуттєво. Було показано, що за рахунок нових – тих, що не постраждали – відділів центральної нервової системи можливою постає перебудова іннервації між антагоністами.