Продуктивне мислення та проблема творчості особистості

Анотація

Метою нашого дослідження є вивчення теорій розвитку креативності людини в парадигмі гештальт-психології, яка розрізняє творче, продуктивне та репродуктивне мислення, засноване на запам’ятовуванні, повторенні та відтворенні; розкриття основних концепцій компенсаторної теорії, за допомогою яких люди розвивають науку, мистецтво та інші галузі культури значною мірою для компенсації своїх недоліків; репрезентація іншої теорії творчості – когнітивної, за допомогою якої дослідник, який активно інтерпретує світ, аналізує процеси отримання інформації, вміє ефективно прогнозувати і водночас творчо взаємодіяти з навколишнім світом; окреслити проблему творчості в гуманістичній психології.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використовувалися такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення.

Результати дослідження. Показано, що найбільш важливим для теорії творчості є питання мотивації, яку описано в термінах ієрархії потреб за принципами пріоритету та домінування. В основі творчої діяльності особистості покладені найвищі особистісні потреби – потреба в самореалізації, зростанні та розвитку. Доведено, що задоволення потреб, які фіксуються із самого низу зазначеної ієрархії, робить можливим цілковите усвідомлення потреб, розміщених зверху творчої парадигми, та участі суб’єктів у створенні мотиваційних доменів. Показано, що чим вище людина здатна піднятися в парадигмі цієї ієрархії, тим краще вона здатна продемонструвати індивідуальність, людські якості, психічне здоров’я та здатність до творчості.

Висновки. Найбільш істотною, з позицій психології творчості, є гіпотеза А. Маслоу (1982) щодо існування у людини дефіцитарних мотивів, пов’язаних із біологічними потребами, та мета потреб (найвищих цінностей, мотивів особистісного зростання), таких як істина, краса, досконалість, справедливість. На основі проведених емпіричних досліджень (Nabochuk, 2021) зроблено висновок, що люди, які живуть повноцінно (особистості, які самоактуалізуються), мають такі характеристики: ефективне сприйняття реальності; прийняття себе, інших людей та оточуючої природи; прагнення до самореалізації; центрація на проблемі, поглинання своєю справою як актуалізація свого покликання; автентичність – відверта, відкрита поведінка у ставленні до себе та інших; наголошення на простоті та природності своєї поведінки; незалежність, автономність у судженнях; упевненість у своїх силах, адекватність самооцінки, здатність до актуалізації вершинних переживань; суспільний інтерес; глибокі міжособистісні взаємостосунки; ініціативність та гнучкість у прийнятті рішень; демократичний характер власної діяльності; здатність до розмежування засобів та цілей; філософське почуття гумору; критичність та висока ступінь особистісної рефлексії; безпосередня сприйнятливість у ставленні до нового.