Прогнозування і формування творчої молоді як класу: генетико-моделюючий та генетико-креативний підхід

Анотація

Стаття присвячена розгляду методологічних проблем дослідження формування творчого класу молоді.

Мета дослідження – здійснити прогнозування і формування творчої молоді як класу у сучасних соціально-психологічних умовах у руслі генетико-моделюючого та генетико-креативного підходу. Відповідно до поставленої мети визначено основні завдання: аналіз вимог, що висуваються до молоді у сучасних соціально-психологічних умовах; з’ясувати метод дослідження особистості сьогодення, який підходить найбільше, та визначити його основні принципи.

Методи дослідження. Для реалізації ключових завдань використано комплекс методів наукового дослідження: теоретичний аналіз, узагальнення, порівняння, систематизація, теоретичне моделювання, наукова інтерпретація.

Результати дослідження. Встановлено, що саме образ ідеальної референтної постаті, ідентифікація з якою виступає проміжним, але важливим моментом життєствердження особистості, становить окрему дослідницьку проблему в сучасній психології життєвих криз та розробці стратегій їх подолання. З’ясовано, що саме у розкритті механізмів вільного внутрішнього діалогу особистісного «Я» з різними іпостасями себе, у розкритті власного потенціалу суб’єктності і криється неабиякий потенціал психологічної науки у її прикладному застосуванні задля здійснення місії подолання проблем життєвої кризи особистості. Показано, що генетико-креативний метод процедурно практичнозбігається з процесом консультування і терапії. Тим самим відкривається можливість наукового аналізу даних, отриманих в цьому процесі. Встановлено, що за допомогою цього методу можна вивчати сам процес психологічної практики, зробивши його предметом наукового дослідження. Розроблено і визначено основні принципи генетико- креативного методу, зокрема, принцип розвитку, принцип переживання, принцип свободи, принцип взаємодії, принцип невизначеності та індетермінізму, принцип терапевтичного ефекту.

Висновки. Проаналізовано проблему наукового аналізу «схоплення» плину складноструктурованого утворення, яким є особистість, зокрема, висвітлено можливості й обмеження номотетичного та ідеографічного методів, проблеми редукціонізму, питання конституюючого начала особистості. Показано, що найадекватнішим методом дослідження особистості залишається генетико-моделюючий метод та генетико- креативний метод; експліковано основні принципи використання. Розкриваються нові аспекти досліджень розвитку та самоствердження особистості в сучасних умовах.