Професійна життєстійкість особистості: аналіз волонтерської діяльності в умовах сучасності

Анотація

Мета статті. Метою статті є волонтерська діяльність в Україні як прояв соціальної активності громадян у контексті визначення взаємозв’язку стійкості, ціннісних орієнтацій та емоційного вигорання у волонтерів як індивідуальних психічних структур.

Методи дослідження. Психодіагностичний інструментарій склали такі методики: методика діагностики рівня емоційного «вигорання» за В. Бойком для вивчення компонентів «емоційного вигорання» (напруга, резистентність, виснаження), опитувальник О. Кокуна «Професійна життєвість» у контексті виявлення компонентів життєстійкості (контроль, включення, прийняття виклику (control, commitment, challenge)) та опитувальник М. Рокича «Ціннісні орієнтації» щодо визначення рейтингу цінностей волонтерів.

Результати дослідження. Залучення волонтерів до різноманітних заходів та програм змінює їхні ціннісні пріоритети від цінностей особистого життя (любові, щасливого сімейного життя, матеріального забезпечення) до цінностей самореалізації та моральної відповідальності (цікава робота, матеріальний статус, чесність, толерантність тощо). Одним із важливих факторів є формування та розвиток громадянської компетентності.

Висновок. За результатами дослідження встановлено, що участь у волонтерській діяльності сприяє розвиткові професіоналізму майбутнього соціального працівника; сприяє розвиткові таких цінностей, як толерантність, терпіння, активний спосіб життя, відповідальність. Важливу роль у цьому процесі відіграють особистісні якості, які необхідно розвивати та вдосконалювати.