Абнотивність як характеристика соціального інтелекту вчителя

Анотація

Мета статті – визначити абнотивність як характеристику соціального інтелекту вчителя, показати основні характеристики абнотивності.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використовувалися такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення. Також у нашому дослідженні використано емпіричні методи, такі як констатувальне дослідження та формувальний експеримент. Для діагностики рівня розвитку соціального інтелекту нами застосовувалась «Методика дослідження соціального інтелекту» Дж. Гілфорда та М. О’Саллівена, адаптована О.С. Михайловою (2021).

Результати дослідження. Показано, що у парадигмі процесуально- діяльнісного підходу ми розуміємо соціальний інтелект як практичне мислення особистості. Зокрема, визначаємо соціальний інтелект як практичну мисленнєву діяльність. Аналізуючи структуру пізнавальної діяльності, ми характеризуємо практичну діяльність, у тому числі мисленнєву як суто «ситуативну». Розмірковуючи щодо характеристик практичного мислення, ми наголошуємо, що цей вид мислення не менш складний за своєю структурою, ніж теоретичне мислення. При цьому зазначаємо, що існують різні форми мисленнєвої діяльності, які й визначають рівень сформованості соціального інтелекту людини.

Висновки. Доведено, що процесуально-діяльнісний підхід наголошує на зв’язку соціального інтелекту та професійної спрямованості особистості. Зокрема, експериментально вивчаючи професійне мислення педагога, виокремлено такий структурний компонент, як «абнотивність», основними складовими якого є: соціальний інтелект, креативність і мотиваційно-когнітивний компонент. Експериментальні дослідження, проведені нами, показали, що педагоги з високим рівнем соціального інтелекту більш об’єктивні в оцінці креативно-обдарованих учнів; педагоги з низьким рівнем соціального інтелекту не здатні до адекватної, об’єктивної оцінки творчого потенціалу учня (чи студента).