Пілотне дослідження адаптивних та дезадаптивних взаємостосунків батьків та дітей старшого шкільного віку

Анотація

Мета статті: показати адаптивні сімейні стосунки, на які має неабиякий вплив актуалізація статево-рольової ідентифікації; представити негативний сімейний досвід матері, який також впливає на дезадаптивні сімейні стосунки з дітьми; надати специфіку конфліктним стосункам у неповних сім’ях, показати, чим ці конфлікти значною мірою відрізняються від навіть на перший погляд схожих конфліктів у повних сім’ях; описати результати пілотного дослідження адаптивних і дезадаптивних стосунків між батьками та дітьми старшого віку.
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених у статті завдань було використано такі теоретичні методи дослідження: категоріальний метод, структурно-функціональний метод, методи аналізу, систематизації, моделювання, узагальнення. Емпіричним методом було пілотне дослідження.
Результати дослідження. Доведено, що дезадаптивні сімейні взаємостосунки в психологічній літературі розглядаються, зокрема, в плані аналізу конфліктів дітей із дорослими. При цьому на першому плані постають конфлікти старшокласників із вчителями як зі значущими дорослими. Тобто, дезадаптивні сімейні взаємостосунки виникають у результаті непорозумінь старшокласників у шкільній взаємодії (в результаті неуспішності, непорозумінь із вчителями на ґрунті різних питань і проблем). При цьому дезадаптивні сімейні взаємостосунки аналізуються лише фрагментарно. Старшокласники завжди виявляють потребу бути повноцінними учасником взаємодії, а не простим свідком певних подій. Учні в старшому шкільному віці заявляють, що вони зайняті певними важливими справами, виконують самостійні вчинки, прагнуть висловлювати своє ставлення до подій, проте їхні батьки не завжди цілковито уявляють собі, наскільки адекватними або правильними є вчинки їхніх дітей.
Висновки. Ми виокремили потреби особистості старшокласників, характерні цьому віковому періодові, які ампліфікують адаптивні сімейні взаємостосунки, а саме: потреба самостійно виконувати різні види діяльності, отримувати від них задоволення; потреба експлікувати надзвичайно важливе значення своєї особистості по відношенню до інших; потреба у самовираженні, самопрезентації, яка актуалізує у старшокласників неабиякий інтерес і самоповагу, прагнення обґрунтувати свою думку, і щоб її почули, прагнення захиститися від агресії зі сторони інших, проте не просто мовчки погоджуватися із ситуацією, яка складається, а мати змогу заперечити, не погодитися, не прийняти її, тощо, а також не керуватися нею в подальших видах діяльності; потреба в мультикультурному, гармонійному спілкуванні з дорослими.