Психологія становлення адаптивних взаємостосунків батьків та дітей старшого шкільного віку з інтелектуальними розладами в українському суспільстві в умовах військових дій

Анотація

Мета статті: дослідити психологічні характеристики взаємостосунків батьків та дітей в сім’ї за умови, якщо дитина має певні інтелектуальні розлади.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених у статті завдань було використано такі теоретичні методи дослідження: категоріальний метод, структурно-функціональний метод, методи аналізу, систематизації, моделювання, узагальнення. Емпіричним методом було пілотне дослідження.

Результати дослідження. Показано, що такі особистісні особливості як агресія, інфантилізм, сором’язливість (як результат дезадаптивних сімейних взаємовідносин дитини з близькими людьми), на нашу думку, можна віднести до трьох рівнів дитячо-батьківських взаємостосунків: I рівень – відносини батьків із дитиною характеризуються як пасивно- відгороджувальний, діти перебувають у стані прихованого конфлікту, спостерігається відсутність можливості встановлення емоційної близькості; II рівень – у сім’ї спостерігається атмосфера емоційної неприйнятності. Діти переймають цей стиль поведінки і діяльності та ставляться до батьків «дзеркально» – активно-відгороджувальний стиль. Старшокласники впевнені, що їхні прохання та бажання не будуть задоволені ні матір’ю, ні батьком. На звинувачення діти, зазвичай, відповідають агресією, в більшості ситуацій не вміють стримувати емоційних реакцій, у поведінці переважає збудливість, конфліктність, агресивність. III рівень – характеристики сім’ї співпадають із другим рівнем, але ці старшокласники відзначаються слабкою нервовою системою, в результаті чого у них виникають фізіологічні порушення, такі як тик, енурез, заїкуватість. Зазвичай, така дитина є покірною, але не є виключеними спалахи агресії щодо батьків та однолітків.

Висновки. Показано, що крайнім варіантом порушень адаптивних сімейних взаємостосунків є «материнська депривація». Цей стан характеризується важким психологічним дискомфортом дитини, виникає в умовах постійної відсутності матері або різкого неприйняття її точки зору. Як в теоретичних, так і в експериментальних дослідженнях, присвячених впливові сімейної ситуації з формування тенденцій поведінки й особистісних рис школярів старшого шкільного віку, у дітей з віком відзначається величезна роль матері. Доведено, що за відсутності матері, чи ситуації, коли дитина бачила матір вкрай рідко, старшокласник відчуває емоційний дискомфорт, частіше плаче, проявляє упертість, агресивність і конфліктність