Психосемантика видів бойового стресу учасників бойових дій

Анотація

Метою статті є ознайомлення з психосемантикою видів військового стресу учасників бойових дій: мається на увазі хронічний постійний (або тривалий) стрес та гострий ситуативний стрес учасників бойових дій з посттравматичним стресовим розладом.
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використано такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення. Експериментальним методом є метод організації емпіричного дослідження.
Результати дослідження. Доведено, що у комбатантів діагностувалася високою мірою виражена варіативність виникнення та розвитку хворобливого емоційного стану. На її першій стадії відбувалося накопичення емоційної напруги, яка в силу взаємодії певних особистісних особливостей і ситуативних впливів не знаходила належного адекватного відреагування з боку військовослужбовця. Показано, що розлади психічної діяльності військовослужбовця великою мірою пов’язані з переживаннями, що травмують психіку військового і, яке зумовлене бойовими передумовами, однак ступінь останніх великою мірою залежить від сукупності реакції на чинник переживань всього підрозділу. Доведено, що колективна співпраця здійснює неабиякий вплив на дисципліну і організованість військових підрозділів.
Висновки. Посттравматичні стресові розлади виникають у комбатантів як відстрочена чи достатньою мірою лонгітюдна реакція на психотравмувальну стресову подію або ситуацію виключно загрозливого чи смертельного характеру (бойові дії, спостереження за насильницькою смертю інших, роль жертви катувань, перебування у полоні та ін.). Доведено, що за своєю суттю посттравматичний стресовий розлад є так званою відповідною реакцією психіки військовослужбовця на досить таки потужні емоційні подразники, стресової ситуації, які відбуваються.