Психологія адаптивних і дезадаптивних взаємостосунків батьків та дітей старшого шкільного віку

Анотація

Мета статті: вивчити поняття «адаптивні взаємостосунки батьків та дітей старшого шкільного віку»; описати Гуманістичну Концепцію адаптивних взаємостосунків між дитиною та батьками; представити Психоаналітичну Модель сімейної адаптивної освіти, Транзакційну та Біхевіористську Моделі адаптивної освіти особистості; описати результати пілотного експерименту з метою пояснити реалізацію старшокласниками ознак агресивності в деструктивній дезадаптивній поведінці.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених у статті завдань було використано такі теоретичні методи дослідження: категоріальний метод, структурно-функціональний метод, методи аналізу, систематизації, моделювання, узагальнення. Емпіричним методом було пілотне дослідження.

Результати дослідження. Нами доведено, що соціально-економічний фактор життєдіяльності сім’ї (якість життя, статус, житлові умови, грошові доходи, соціальний статус, рівень освіти батьків) не надає прямого впливу на прояви агресивності у дітей, однак неблагополучне життя старшокласників може мотивувати агресію батьків щодо дітей, викликаючи у них дзеркальну відповідь.

Висновки. Доведено, що у типології сучасної сім’ї як основні фактори, пов’язані з проявами деструктивної агресивності у дітей, постають впливи соціально-неблагополучного мікросередовища сім’ї, що визначають її прояви, і профілі батьківського ставлення в її парадигмі. Вплив соціально-економічних особливостей сім’ї, її структури, складу та чисельності, проблем, пов’язаних зі станом здоров’я її членів, культури їх спілкування, має неабияке значення у проявах ненормативної агресивності у дітей. Показано, що більшою мірою ці прояви опосередковані суто психологічними параметрами життєдіяльності сім’ї, профілем батьківського ставлення до дітей старшого шкільного віку.