Психологічні функції соціокультурної компетентності
DOI:
https://doi.org/10.32626/2227-6246.2024-63.219-241Ключові слова:
соціокультурна компетентність, культурна функція, формувати міжкультурну компетентність, особливості різних культур, особистісна культурна ідентичність, полікультурні діалоги, двомовна компетентністьАнотація
Мета дослідження – показати психологічні функції соціокультурної компетентності; представити культурний контекст, який впливає на розвиток соціокультурної компетентності студентів.
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використовувалися такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення. Експериментальним методом є метод організації емпіричного дослідження.
Результати дослідження. Запропоновано соціокультурний підхід у процесі навчання студентів у вищій школі. Доведено, що основною функцією соціокультурної компетентності є культурологічна, за допомогою якої постає можливим актуалізувати знання, вміння і навички студентів на рівні носія іноземної мови. Засобом формування соціокультурної компетентності постає використання викладачем культурно-історичних тем, причому рідна культура зовсім не нівелюється та не ігнорується, а відбувається одночасне вивчення культурних особливостей рідного народу та народу, мова якого вивчається. Доведено, що соціокультурна компетентність студента факультету іноземної філології сприятиме набуттю ним міждисциплінарної інтегрованої філологічної освіти з метою збагачення білінгвальної компетентності. Це, в свою чергу, фасилітуватиме виконання студентом ролі суб’єкта діалогу культур та культурного посередника в процесі міжкультурного спілкування.
Висновки. Показано, що з позицій соціокультурного підходу соціокультурна компетентність розуміється як функціонально зумовлена комунікативна взаємодія людей, що постають носіями різних культурних спільнот та відносяться до різних геополітичних, континентальних, релігійних, регіональних, національних та етнічних груп, а також окремих соціальних субкультур. Партнери по спілкуванню, зазвичай, вирізняються один від одного ціннісно-орієнтаційним світосприйняттям, стилем життя, моделями мовленнєвого та немовленнєвого спілкування. Для здійснення продуктивного міжкультурного спілкування студент має бути медіатором культур, під яким ми розуміємо особистість із високим рівнем соціокультурної компетентності, яка є обізнаною в особливостях різних культур та відмінностях їхньої взаємодії. Міжкультурна компетентність дозволяє особистості студента вийти за межі своєї рідної культури та отримати якості медіатора культур, не втрачаючи при цьому культурної ідентичності.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Михальчук Наталія, Коваль Ірина
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Редакція має повне право публікувати у Збірнику оригінальні наукові статті як результати теоретичних і експериментальних досліджень, які не знаходяться на розгляді для опублікування в інших виданнях. Автор передає редколегії Збірника права на розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою) через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті Збірника, в електронних базах даних, репозитаріях та ін).
Автор публікації зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками використовувати матеріали статті: а) частково чи повністю в освітніх цілях; б) для написання власних дисертацій; в) для підготовки абстрактів, доповідей конференцій та презентацій.
Автор публікації має право розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту Збірника) на:
- персональних web-ресурсах усіх Авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);
- web-ресурсах установ, де працюють Автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
- некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).
Але в усіх випадках обов’язковою є наявність бібліографічного посилання на статтю або гіперпосилання на її електронну копію, що містяться на офіційному сайті Збірника.