Психологічний зміст провідної ролі фасилітативної діяльності

Анотація

Мета нашого дослідження – показати психологічний зміст провідної ролі фасилітативної діяльності, висвітлити ці основні ідеї відповідно до принципів фасилітації та фасилітативної взаємодії.
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використовувалися такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення. Також у своєму дослідженні ми використовували емпіричні методи, такі як пілотне дослідження.
Результати дослідження. Атрибутивний аналіз фасилітації як діяльності дозволив нам не тільки виявити і привести у взаємну відповідність її атрибути, а й встановити, що дана діяльність може бути базовою для вчителів та учнів у системі закладів середньої освіти. У статті показано, що положення щодо соціальної сутності особистості, провідної ролі діяльності в процесі її розвитку, щодо особистісно зорієнтованого підходу в психології постають методологічною основою виокремлення принципу фасилітації в процесі навчання та міжособистісної взаємодії, загальною нормою організації освітнього процесу тощо. У своїй сукупності вони дозволяють за допомогою урахування цілісної системи взаємопов’язаних понять, ідей і способів виконання дій та діяльності забезпечувати підтримку процесів самовияву, саморозвитку і самореалізації особистості педагога, розвитку його унікальної індивідуальності. Отже, виокремимо деякі базові ідеї, які становлять сутність принципу фасилітації: щодо свободи особистості; стосовно потреби людини в самоактуалізації; щодо індивідуальності людини; стосовно навчання і виховання як фасилітативних передумов людини в розвиткові індивідуальності та особистісному зростанні; щодо психолого-педагогічної підтримки; стосовно розвитку суб’єктного досвіду людини в процесі життєдіяльності; щодо довіри і віри в людину, її індивідуальність; стосовно однакового ставлення до всіх учасників педагогічного процесу тощо.
Висновки. Доведено, що ідеї фасилітативної взаємодії, інтеріоризовані педагогом, безпосередньо є включеними в його суб’єктний досвід і створюють цілісну структуру «Я» педагога. В існуючих традиціях організації навчання суб’єктний досвід учасників міжособистісної взаємодії розглядається як недосконалий, несуттєвий, обтяжений випадковими уявленнями, і тому фасилітативна міжособистісна взаємодія або ігнорується, або нівелюється, або штучно перероблюється. Фасилітація великою мірою імплікує суб’єктний досвід усіх учасників освітнього процесу, впливає на становлення різних і неповторних особистостей.