Динаміка показників витривалості тхеквондистів 12–14 років під впливом запропонованих засобів

Анотація

Мета: дослідити динаміку показників витривалості тхеквондистів 12‑14 років під впливом запропонованих засобів. Матеріали і методи. В дослідженні прийняли участь 30 спортсменів спеціалізації тхеквондо, віком 12‑14 років Ізюмської ДЮСШ ім. В.В. Ткаченка, Харківської обл. В дослідженні використовувались наступні методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення науково-методичної літератури та мережі Інтернет, педагогічне спостереження, педагогічне тестування, методи математичної статистики. Результати: Після використання запропонованої нами методики, під впливом тренувального навантаження показники витривалості спортсменів покращились наступним чином: в тесті, в якому вимірювали кількість змін стійок за 1 хвилину, коефіцієнт варіації в експериментальній групі дорівнює 8 %, а в контрольній – 11 %, різниця між середніми показниками становить 0,03. В 5 спуртах за 3 хвилини, різниця між середніми показниками кількості ударів дорівнює 0,93 удари а коефіцієнт варіації в експериментальній групі дорівнює 24 %, а в контрольній групі – 40 %, тобто результат в експериментальній групі покращився майже на 1 удар у кожному спурті, та коефіцієнт варіації говорить про те, що в контрольній групі були занадто великий розбіг показників, а в експериментальній групі показники розташовані щільніше. При тестуванні бігу «вісімкою», коефіцієнт варіації в експериментальній групі становить 15 %, а в контрольній – 16 %, різниця між середніми показниками становила 0,99 секунди. Майже кожен спортсмен значно покращив свій результат в експериментальній групі, в контрольній групі також покращився результат, проте не так значно. В бігу на 1500 метрів, коефіцієнт варіації в експериментальній та контрольній групі становив однаковий результат у 15 %, а різниця між середнім арифметичним показником – 0,36 хвилини. Висновки. Спортсменам, які займаються тхеквондо, необхідні тренування, які забезпечують вдосконалення аеробних здібностей, в наслідок яких відбувається розвиток систем кисневого забезпечення для того, щоб максимально ефективно проводити поєдинок, який складається з 3 раундів по 2 хвилини, між якими лише 1 хвилина перерви для часткового відновлення енергетичних ресурсів. Проте робота при значній гіпоксії , тобто в анаеробних умовах, також відіграє чи малу роль в поєдинках. Використання запропонованої нами методики вдосконалення витривалості дає можливість суттєво підвищити якість підготовки тхеквондистів до змагань і тим самим внести вагомий внесок в учбово-тренувальний процес, який в майбутньому неминуче призведе до перемог. На підставі проведених досліджень було встановлено, що в середньому по групі тхеквондистів експериментальної групи покращились показники фізичної підготовленості: у тесті зміна стійки за 1 хвилину результат покращився на 3 %, кількість ударів у 5 спуртах за 3 хвилини – на 18 %, біг «вісімкою» на 1 %; Біг на 1500 м – на 2 %, що говорить про ефективність запропонованої нами методики розвитку витривалості. В результаті експерименту встановлено, що показники всіх тестів стали кращими як в експериментальній, так і в контрольній групі. Проте після проведення експерименту мало місце підвищення розвитку витривалості в обох групах, але показники в контрольній групі покращились незначно, натомість в експериментальній групі спостерігалися більш значні зрушення.