Застосування вправ з фітболом при навчанні техніці кидків в дзюдо
DOI:
https://doi.org/10.15391/ed.2019-4.13Ключові слова:
фітбол, засоби, прийом, кидки, техніка, фази, елементи, навчання, експертиАнотація
Мета: оптимізація процесу навчання кидкам в дзюдо за допомогою вправ з фітболом. Матеріал і методи. Під час педагогічного дослідження застосовувався метод експертних оцінок. Експерти оцінювали техніку виконання кидків, спортсменів, що досліджуються (n=30). Вік досліджуваних спортсменів 10-11 років. Методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел, педагогічні спостереження, метод експертних оцінок, методи математичної статистики. Результати. Всі спортсмени були поділені на контрольну (n=15) та експериментальну (n=15) групи. Особливістю проведення навчально-тренувального процесу в експериментальній групі було застосування прав з фітболами, спрямованих на вивчення техніки кидків. Експерти оцінювали вірність виконання таких технічних показників: виведення з рівноваги суперника; робота та положення рук, ніг та тулубу; контроль суперника під час кидку та приземлення. Розглядаючи результати методу експертних оцінок у дзюдоїстів експериментальної групи на початку і наприкінці дослідження, можна сказати про те, що середній бал за показниками значно зріс і приріст мав достовірний характер (<0,05). У кидку передня підсічка також спостерігається покращення результатів експериментальної групи над контрольною, але вони не носять статистично достовірний характер (t=0,68; p>0,05). Це можна пояснити спрямованістю навчально-тренувального процесу контрольної групи на вивчення даного нормативного кидку. Також аналіз показав, що показники спортсменів контрольної групи мають позитивну динаміку але не настільки виражену як у спортсменів експериментальної групи і відповідно статистично достовірні зміни в лише кидку передня підсічка (t=2,51; p<0,05). Очевидно, що група, яка використовувала представлені вправи з фітболом для вивчення кидків має достовірно кращі результати. Висновки. На основі отриманих на початку і кінці педагогічного експерименту даних спортсменів можна відзначити, що у кожного дзюдоїста контрольної та експериментальної групи відбулося зростання рівня показників, але у спортсменів експериментальної групи вони носять статистично достовірний характер. Найкращий результат приросту у спортсменів експериментальної групи склав у кидку підхват з середини (t=3,75; p<0,05) та зачеп зсередини (t=2,83; p<0,05).
Посилання
Алексєєв, А. Ф., Ананченко, К. В., & Бойченко, Н. В. (2014). Теорія та методика викладання дзюдо та самбо: навч. посіб. для студенів 3 курсу (за кредитно-модульною системою). ХДАФК, Xарків.
Ананченко, К. В., & Середа, В. В. (2008). «Технічна підготовка юних дзюдоїстів на основі аналізу модельних характеристик». Teorìâ ta Metodika Fìzičnogo Vihovannâ, (8), 47-49.
Бойченко, Н. В. (2007). «Пути повышения эффективности тренировочного процесса в восточных единоборствах». Физическое воспитание студентов творческих специальностей, 2, 148-150.
Бойченко, Н. В., & Чоботько, М. А. (2019). «Оптимізація навчання техніки дзюдо за допомогою вправ з фітболом». Єдиноборства, 13-20.
Васильков, А. А. (2008). Теория и методика спорта. Феникс, Ростов н/Д.
Верітов, О., Макарова, Е., & Гузій, О. (2012). «Підходи щодо профілактики і корекції порушень опорно-рухового апарату дітей, які активно займаються спортивними одноборствами». Спортивна наука України: електронне наук, фах. вид, (4), 48.
Ермаков, С. С., Тропин, Ю. Н., & Бойченко, Н. В. (2016). «Специальная физическая подготовка квалифицированных борцов». Единоборства, 20-22.
Камаєв, О. І., Тропін, Ю. М., & Арнаут, В. Ю. (2019). «Біомеханічний аналіз виконання технічних дій у спортивній боротьбі». Проблеми і перспективи розвитку спортивних ігор і єдиноборств у вищих навчальних закладах, 1, 32-35.
Мельник, В. В., & Дяченко, А. А. (2016). Вплив ігрових вправ з фітболами на розвиток швидкісно-силових здібностей дзюдоїстів 6-7 років. Київ.
Никитин, С. Н. (2005). «Особенности управления двигательными действиями в спортивной борьбе». Вестник Балтийской педагогической академии, Вып. 62, 61-67.
Пакулін, С. Л. (2015). «Алгоритм формування коронного прийому дзюдоїста-ветерана». Міжнародна науково-практична конференція «Фізична культура, спорт та здоров'я», 79-81.
Перебейнос, В. Б., & Ананченко, К. В. (2012). «Формирование оптимального технического арсенала дзюдоистов-ветеранов». Слобожанський науково-спортивний вісник, (2), 100-103.
Платонов, В. Н. (2015). Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Общая те- ория и ее практические приложения : учебник [для тренеров] : 2 кн. Олимп. лит., Киев.
Тропин, Ю. Н., & Бойченко, Н. В. (2017). «Содержание различных сторон подготовки борцов». Единоборства, 79-83.
Чоботько М. А. (2018). «Особенности методики обучения дзюдоистов новичков» Единоборства, 75-78.
Шахмурадов, Ю. А. (2011). Вольная борьба: Научно-методические основы многолетней подготовки борцов. Высшая школа, Москва.
Шулика, Ю. А., Коблев, Я. К., Невзоров, В. М., & Схаляхо, Ю. М. (2006). Дзюдо. Система и борьба. Феникс, Москва.
Zhumakulov, Z. P. (2017). «Education Technology of Primary Training Sport Wrestling». Eastern European Scientific Journal, 5, 29-35.
