Шляхи підвищення спритності (координаційних здібностей) єдиноборців на етапі початкової підготовки
Ключові слова:
єдиноборці, спритність, координаційні здібності, динаміка, розвитокАнотація
Мета: простежити динаміку розвитку спритності у дітей молодшого шкільного віку, що займаються єдиноборствами на етапі початкової підготовки. Матеріал і методи: аналіз, систематизація та узагальнення наукової і науково- методичної літератури; опитування тренерів; педагогічне спостереження за навчально-тренувальним процесом; педагогічне дослідження; математико-статистичні методи аналізу кількісних результатів дослідження. Відповідно плану роботи всі спортсмени спочатку в середині та наприкінці дослідження пройшли тестування за п'ятьма контрольними вправами: човниковий біг 4 х 10 м; тест на рівновагу; підкидання та ловля м'яча на кількість разів за 10 секунд; три оберти вперед та два почергові удари руками. Дослідження проводилось у три етапи: вересень 2017 – жовтень 2018 р.р. Результати: Запропоновані та проведені тести для виявлені спритності єдиноборців 6-7 років в групах початкової підготовки. Контрольне досліджування допомогло визначити динаміку показників розвитку спритності. Запропонована методика з використанням спеціальних вправ та рухливих ігор на розвиток спритності покращила показники у відсотковому співвідношенні: човниковий біг 4 х 10 м покращився на 19,8 % в порівнянні з першим етапом, в тесті на рівновагу на 32,9 %, ловля м'яча на 39 %, показник три оберти вперед виріс на 9 %, удари руками на 17 %. Результати виконаного дослідження підтвердили ефективність використання обраної нами методики розвитку спритності у дітей молодшого шкільного віку, що займаються єдиноборствами. Висновки: результати контрольного дослідження розвитку спритності в групі єдиноборців 6-7 років достовірні і можуть бути застосовані в практичній діяльності тренерів. Визначено, що вправи на спритність треба включати в першу третину тренувального заняття короткими, не більш ніж 15-хвилинними серіями. Встановлено, що для ефективнішого розвитку спритності необхідно в тренувальній діяльності використовувати ігри, що вимагають точної координації рухів і швидкого узгодження своїх дій з діями партнерів.
Посилання
Алексєєв, А. Ф., & Алексєєва, І. А. (2016). Навчально-методичний посібник з дзюдо для тренерів-викладачів дитячо-юнацьких спортивних шкіл та спортивних клубів. Харків.
Алексєєв, А. Ф., Ананченко, К. В., & Бойченко, Н. В. (2014). Теорія та методика викладання дзюдо та самбо: навч. посіб. для студенів 3 курсу (за кредитно-модульною системою). ХДАФК, Xарків.
Ананченко, К. В., Бойченко, Н. В., & Панов, П. П. (2017). «Вдосконалення координаційних здібностей юних дзюдоїстів». Единоборства, 4-11.
Волков, Л. В. (2001). Биологические и педагогические основы современных технологий спортивной подготовки детей и молодежи. Варшава.
Волков, Л. В. (2002).Теория и методика детского и юношеского спорта. Киев.
Волков, Л. В. (2015). Вільна боротьба: базова фізична підготовка. Ризо-Графіка, Бориспіль.
Ермаков, С. С., Тропин, Ю. Н., & Бойченко, Н. В. (2016). «Специальная физическая подготовка квалифицированных борцов». Единоборства, 20-22.
Пашков, И. Н. (2008). «Роль сенсорных систем при развитии координационных способностей». Физическое воспитание студентов творческих специальностей, 38-43.
Платонов, В. Н. (2015) Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Общая теория и ее практические приложения: учебник [для тренеров]: 2 кн. Олимп. лит., Киев.
Романенко, В. А. (2005). Диагностика двигательных способностей. «Новый мир», УКЦентр, Донецк.
Сергієнко, Л. П. (2009). Тестування рухових здібностей школярів. Київ.
Ягело, В. (2002). Теоретико-методические основы системы многолетней физической подготовки юных дзюдоистов. Warszawa – Киев.
Kim, Jeong-Kok. (2012). Taekwondo textbook. Seoul, Seo Lim Publisying Co.
Lee Kyong, M. (2016). Taekwondo.New York.
