Використання теорії невизначеності при дослідженні показників просторового сприйняття в єдиноборствах

Анотація

Мета: дослідити показники просторового сприйняття єдиноборців з використанням положень теорій невизначеності. Матеріал та методи. Методи дослідження: аналіз і узагальнення науково-методичної літератури, психофізіологічні вимірювання, математико-статичні методи з використанням ліцензійних програм RStudio та Numbers. Дослідження проведено в декілька етапів. На першому етапі, з урахуванням особливостей спортивної діяльності єдиноборців, розроблено мобільний застосунок «Spatial Perception» для оцінки їх просторового сприйняття. На другому етапі апробовано використання застосунку в «польових умовах» та розширені можливості мобільного застосунку з точки зори отримання детальної характеристики вимірювань з використанням положень теорії невизначеності. В досліджені приймали участь таеквондисти-юніори 14-17 років (n=25, кваліфікація: 1-й розряд та  кандидати в майстри спорту України). Результати: згідно виконаних вимірювань досліджуваних єдиноборців можна зазначити, що найбільша частота показників часу реакцій лежить в межах 583 мс (n=291). На другому етапі тестової вправи, де виконавцю необхідно реагувати на не рухомі 3D фігури, відмічається збільшення міжквартильного діапазону на 22 мс та порушення симетрії даних. Саме на цьому етапі відмічено найбільше значення стандартного відхилення (SD=172,0 мс). Це свідчить про високу варіативність часу реакції (V=22,7 %). Також, можна побачити збільшення часу реакції на четвертому етапі в порівнянні з результатом третього етапу на 11,5 мс та збільшення відсотка помилок на 1,4 % (на цьому етапі зафіксовано найбільший відсоток помилок 8,2 %). На підставі використання функцій належності створені нечіткі множини, що дозволило оцінити кожний показник за шкалою від 0 до 1. Аналіз виконання тестової вправи єдиноборцями, які мають розряд КМС (кандидат в майстри спорту) свідчить, що загальна оцінка за весь тест «Добре», коефіцієнт ваги 0,74, що є ближче до оцінки «Відмінно». Слід зазначити, що найбільший коефіцієнт ваги відмічено на другому етапі тестового завдання. Високий коефіцієнт ваги (0,79) на цьому етапі відображає здібності швидко розпізнавати 3D фігури у просторі на підставі аналізу окремих частин фігур. Також можна відмітити низький відсоток помилок (3 %) на четвертому, самому складному етапі. Це може свідчити про здатність утримувати увагу на об’єкті та стійкості до зорових стимулів, що заважають. Відповідно до результатів єдиноборців, які мають 1-й розряд відмічено, що вони виконали  тестову вправу на оцінку «Добре» та мають загальний ваговий коефіцієнт 0,34. Оцінка на кожному з етапів тесту «Добре» але значення вагових коефіцієнтів ближче до оцінки «Задовільно». Значення вагових коефіцієнтів демонструють, що рівень просторового сприйняття цієї групи спортсменів нижче середнього рівня. Також слід зазначити збільшення відсотків помилок, особливо на четвертому етапі (11,7 %), що вказує на негативний вплив на час реакції додаткових зорових стимулів. Найбільша різниця між ваговими коефіцієнтами досліджуваних груп відмічена на другому етапі та складає 49%, найменша на четвертому етапі 27 %. Висновки. Використання методів нечіткої логіки є перспективною сферою діяльності та знаходить своє застосування в спортивній діяльності. Визначено рівні прояву просторового сприйняття за ваговими коефіцієнтами. Так, група спортсменів з розрядом КМС отримала загальну оцінку за весь тест «Добре» з коефіцієнтом ваги 0,74, а єдиноборці 1-го розряду отримали загальну оцінку за весь тест «Добре» з коефіцієнтом ваги 0,34. Порівняння результатів оцінки часу реакції єдиноборців з розрядом КМС зі спортсменами 1-го розряду свідчить, що між показниками існують статистично значимі відмінності (p<0,05). Використання теорії невизначеності при оцінки просторового сприйняття надає можливість створювати гнучкі системи оцінки та дозволяє об'єднувати різні показники в один комплексний результат.