Карпатська школа: погляд у майбутнє неформальної освіти в Україні
DOI:
https://doi.org/10.15587/2519-4984.2022.255388Ключові слова:
університет, неформальна освіта, сталий розвиток, «третя місія» університетів, клімат, біорізноманіття, відходиАнотація
Неформальна освіта – соціальний феномен, який активно доповнює традиційні освітні і наукові напрями діяльності класичних університетів «третьою місією» - освітою поза межами аудиторних дисциплін. Вона активно розвивається в передових країнах світу, надаючи особі можливості для саморозвитку, самореалізації та здобуття нових знань і практичного досвіду. Розуміння «третьої» місії університетів є важливим елементом успіху, оскільки соціальна складова суттєво підвищує конкурентоспроможність закладів освіти на ринку послуг. В цей складний час, коли українські освітні установи оговтуються від пандемії Covid-19, а російські війська цілеспрямовано знищують ключові об’єкти цивільної інфраструктури, освітяни набувають унікальну можливість для апробації нових способів передачі знань. Неформальна освіта має можливість впровадження мультидисциплінарних знань та навичок безпосередньо в громадах, формуючи цінності демократичного суспільства. Дана публікація має метою оцінити досягнення освітнього проекту Карпатська школа та обговорити шляхи подальшого розвитку мультидисциплінарних програм у відповідь на соціальний запит громад. Питання становлення неформальної освіти є надзвичайно актуальними для України, особливо в умовах військового стану, коли невизначеність у формуванні соціальної свідомості громадян підсилюється глобальними політичними, економічними та екологічними викликами.
Одним із прикладів впровадження неформальної освіти є практика організації Міжнародної Карпатської школи. Організатори Школи – Київський національний університет імені Тараса Шевченка спільно з партнерськими університетами, громадськими організаціями та Національними природними парками щороку збирають слухачів в місцевих громадах на межі Івано-Франківської та Чернівецької областей, в центрі гуцульського краю. Існуюча мережа університетів, підсилена громадськими організаціями, державними та бізнесовими установами в рамках Карпатської Школи, має гарні перспективи для впровадження освітніх програм, спрямованих на розбудову сталого розвитку Карпатського регіону. На думку авторів, саме неформальна освіта в силу своєї мобільності та багатовекторності має ефективні інструменти для формування у молодого покоління світоглядних принципів ХХІ століття, професійної орієнтації та соціально відповідальної суспільної поведінки
Посилання
- Belan, G. (2013). Education for sustainable development. Theory and practice of social systems management, 2. Available at: http://tipus.khpi.edu.ua/issue/view/2574
- Pro Tsili staloho rozvytku Ukrainy na period do 2030 roku (2019). Ukaz Prezydenta Ukrainy No. 722/2019. 30.09.2019. Available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/722/2019#Text
- Education 2030: Incheon Declaration and Framework for Action for the Implementation of Sustainable Development Goal 4 (2015). UNESCO. Available at: http://uis.unesco.org/sites/default/files/documents/education-2030-incheon-framework-for-action-implementation-of-sdg4-2016-en_2.pdf
- Khmelevska, О. М. (2018). Education for sustainable development: content and institutions Demography and Social Economy, 1 (32), 29–42. doi: http://doi.org/10.15407/dse2018.01.029
- Van Poeck, K., Lysgaard, J. A. (2015). The roots and routes of environmental and sustainability education policy research. Environmental Education Research, 22 (3), 305–318. doi: http://doi.org/10.1080/13504622.2015.1108393
- Lozano, R., Barreiro-Gen, M. (2019). Analysing the factors affecting the incorporation of sustainable development into European Higher Education Institutions' curricula. Sustainable Development, 27 (5), 965–975. doi: http://doi.org/10.1002/sd.1987
- Kopnina, H. (2011). Revisiting Education for Sustainable Development (ESD): Examining Anthropocentric Bias Through the Transition of Environmental Education to ESD. Sustainable Development, 22 (2), 73–83. doi: http://doi.org/10.1002/sd.529
- Agbedahin, A. V. (2019). Sustainable development, Education for Sustainable Development, and the 2030 Agenda for Sustainable Development: Emergence, efficacy, eminence, and future. Sustainable Development, 27 (4), 669–680. doi: http://doi.org/10.1002/sd.1931
- Mykhaylenko, V., Blyzniuk, M. (2021). Educational activities of the international Carpathian school in the context of sustainable development goals. ScienceRise: Pedagogical Education, 2 (41), 4–8. doi: http://doi.org/10.15587/2519-4984.2021.228131
- Bakhrushyn, V. (2016). Neformalna ta informalna osvita: navishcho vony nam potribni? Osvitnia polityka. Available at: http://education-ua.org/ua/articles/872-neformalna-ta-informalna-osvita-navishcho-voni-nam-potribni
- Pro zatverdzhennia poriadku vyznannia u vyshchii ta fakhovii peredvyshchii osviti rezultativ navchannia, zdobutykh shliakhom neformalnoi ta/abo informalnoi osvity (2022). Nakaz MON No. 130. 08.02.2022. Available at: https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-poryadku-viznannya-u-vishij-ta-fahovij-peredvishij-osviti-rezultativ-navchannya-zdobutih-shlyahom-noformalnoyi-taabo-informalnoyi-osviti
- Semyhina, T. V. (2020). European practice of professional qualifications validation on the basis of non-formal education. Scientific bulletin of South Ukrainian National Pedagogical University named after K. D. Ushynsky, 3 (132), 57–65. doi: http://doi.org/10.24195/2617-6688-2020-3-7
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2022 Valeriy Mykhaylenko, Mykola Blyzniuk
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Наше видання використовує положення про авторські права Creative Commons CC BY для журналів відкритого доступу.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons CC BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.