"ЦИФРОВИЙ СУВЕРЕНІТЕТ" У СУЧАСНОМУ СВІТІ: ВИКЛИКИ ТА МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ УКРАЇНИ

Автор(и)

  • Dmitro Dubov кандидат політичних наук, старший науковий співробітник, завідувач відділу інформаційної безпеки та розвитку інформаційного суспільства Національного інституту стратегічних досліджень, Україна

DOI:

https://doi.org/10.32461/2226-3209.1.2015.138366

Ключові слова:

цифровий суверенітет, вестфальська система, інновації, акціонований суверенітет

Анотація

Стаття присвячена проблемі забезпечення "цифрового суверенітету". Аналізуються ключові проблеми розбудови "цифрового суверенітету" української держави та необхідні для цього передумови, а також два сценарії побудови "цифрового суверенітету" в Україні: перший (умовно) заснований на об’єктно-орієнтованому підході та реалізації класичної вестфальської системи в цифровому світі; другий – на понятті "акціонованого суверенітету" та зорієнтований на формування необхідних інституційних, організаційних та економічних механізмів. Зроблено висновок, що стратегічно доцільною є розбудова "цифрового суверенітету" України на базі другого сценарію.

##submission.downloads##

Опубліковано

2016-08-25

Номер

№ 1 (2015)

Розділ

Відгуки. Рецензії. Повідомлення

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.