"ЦИФРОВИЙ СУВЕРЕНІТЕТ" У СУЧАСНОМУ СВІТІ: ВИКЛИКИ ТА МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ УКРАЇНИ

Автор(и)

  • Dmitro Dubov кандидат політичних наук, старший науковий співробітник, завідувач відділу інформаційної безпеки та розвитку інформаційного суспільства Національного інституту стратегічних досліджень, Україна

DOI:

https://doi.org/10.32461/2226-3209.1.2015.138366

Ключові слова:

цифровий суверенітет, вестфальська система, інновації, акціонований суверенітет

Анотація

Стаття присвячена проблемі забезпечення "цифрового суверенітету". Аналізуються ключові проблеми розбудови "цифрового суверенітету" української держави та необхідні для цього передумови, а також два сценарії побудови "цифрового суверенітету" в Україні: перший (умовно) заснований на об’єктно-орієнтованому підході та реалізації класичної вестфальської системи в цифровому світі; другий – на понятті "акціонованого суверенітету" та зорієнтований на формування необхідних інституційних, організаційних та економічних механізмів. Зроблено висновок, що стратегічно доцільною є розбудова "цифрового суверенітету" України на базі другого сценарію.

##submission.downloads##

Опубліковано

2016-08-25

Номер

№ 1 (2015)

Розділ

Відгуки. Рецензії. Повідомлення

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.