Трансформація суб’єктності в культурних практиках України
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.1.2017.138576Ключові слова:
суб’єктність, трансформація суб’єктності, культурні практики, ідентифікація, цінність, толерантністьАнотація
Мета дослідження – систематизувати теорії щодо розуміння трансформації суб’єктності та на основі цієї систематизації уточнити основні понятійні смисли; виявити і з’ясувати їх місце і роль у культурних практиках. Методологічною основою дослідження є загальнонаукові методи, зокрема систематизації та узагальнення. Для з’ясування ролі й значення суб’єктності в трансформаційних процесах використовувався аксіологічний підхід, для дослідження еволюції осмислення цих процесів у культурних практиках та систематизації їх інтерпретації у науковому дискурсі – історичного моделювання, для дослідження та систематизації різних модифікацій поняття "суб’єктність" – герменевтичний, для дослідження концептуальних засад, на яких ґрунтуються сучасні підходи до вивчення проблеми трансформації суб’єктності, – аналітичний. Наукова новизна полягає у систематизації теорій щодо трансформації суб’єктності, їх змістовних смислів у сучасному практичному культуротворенні. У дослідженні доводиться визначальне місце і значення досліджуваних смислів для культурних практик України. Висновки. Трансформація суб’єктності в культурних практиках залежить від індивідуальної (життєвої) позиції людини-громадянина, яка як носій поведінкової куль- тури має потенційну здатність до змін. В основі трансформації суб’єктності – процес ідентифікації себе як з іншими, так і зі світом в цілому, глибоке усвідомлення свого "Я", що ґрунтується на приналежності до певної культури, релігії, професії, спільноти, нації, держави тощо. Вивчення культуротворчого потенціалу суб’єктності, поведінкової активності є важливим для створення дієвих культурних практик.##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.