Трансформація суб’єктності в культурних практиках України

Анотація

Мета дослідження – систематизувати теорії щодо розуміння трансформації суб’єктності та на основі цієї систематизації уточнити основні понятійні смисли; виявити і з’ясувати їх місце і роль у культурних практиках. Методологічною основою дослідження є загальнонаукові методи, зокрема систематизації та узагальнення. Для з’ясування ролі й значення суб’єктності в трансформаційних процесах використовувався аксіологічний підхід, для дослідження еволюції осмислення цих процесів у культурних практиках та систематизації їх інтерпретації у науковому дискурсі – історичного моделювання, для дослідження та систематизації різних модифікацій поняття "суб’єктність" – герменевтичний, для дослідження концептуальних засад, на яких ґрунтуються сучасні підходи до вивчення проблеми трансформації суб’єктності, – аналітичний. Наукова новизна полягає у систематизації теорій щодо трансформації суб’єктності, їх змістовних смислів у сучасному практичному культуротворенні. У дослідженні доводиться визначальне місце і значення досліджуваних смислів для культурних практик України. Висновки. Трансформація суб’єктності в культурних практиках залежить від індивідуальної (життєвої) позиції людини-громадянина, яка як носій поведінкової куль- тури має потенційну здатність до змін. В основі трансформації суб’єктності – процес ідентифікації себе як з іншими, так і зі світом в цілому, глибоке усвідомлення свого "Я", що ґрунтується на приналежності до певної культури, релігії, професії, спільноти, нації, держави тощо. Вивчення культуротворчого потенціалу суб’єктності, поведінкової активності є важливим для створення дієвих культурних практик.