МЕЦЕНАТСТВО ІВАНА МАЗЕПИ В КУЛЬТУРНО-ДУХОВНІЙ СФЕРІ

Автор(и)

  • Anna Sviatnenro професор Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, Україна

DOI:

https://doi.org/10.32461/2226-3209.1.2017.138577

Ключові слова:

культурно-духовна сфера, освітня діяльність, меценатство, українське мазепинське бароко

Анотація

Мета – провести комплексний аналіз культурно-освітньої та меценатської діяльності гетьмана Івана Мазепи; висвітлити її головні сфери, напрями й форми; визначити вагомість внеску великого гетьмана у розбудову української культури. Методологічними засадами дослідження слугують принципи історизму та об’єктивності, які крізь призму становища Гетьманської держави кінця XVII – початку XVIII ст. дали змогу визначити і врахувати кон- кретно-історичні чинники, які впливали на меценатську діяльність Івана Мазепи. Наукова новизна. Акцентовано увагу на чинниках, що спонукали гетьмана Івана Мазепу до активної культурно-освітньої та доброчинної діяльності; на фактичному матеріалі продемонстровано рівень, масштаби, напрями та особливості меценатської діяль- ності І. Мазепи в культурно-духовній сфері; визначено конкретний внесок гетьмана у культурну і духовну спадщи- ну України. Висновки. В роки правління Івана Мазепи відбуваються докорінні зміни владної політики щодо культури. Гетьман започаткував реалізацію великомасштабної програми відродження духовних пам’яток, занедбаних монастирських закладів, будівництва соборів, церков, освітніх закладів. Ці питання перебували в центрі уваги гетьманського уряду і були підґрунтям державної політики І. Мазепи.

##submission.downloads##

Опубліковано

2017-05-18

Номер

№ 1 (2017)

Розділ

Відгуки. Рецензії. Повідомлення

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.