МЕЦЕНАТСТВО ІВАНА МАЗЕПИ В КУЛЬТУРНО-ДУХОВНІЙ СФЕРІ

Автор(и)

  • Anna Sviatnenro професор Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, Україна

DOI:

https://doi.org/10.32461/2226-3209.1.2017.138577

Ключові слова:

культурно-духовна сфера, освітня діяльність, меценатство, українське мазепинське бароко

Анотація

Мета – провести комплексний аналіз культурно-освітньої та меценатської діяльності гетьмана Івана Мазепи; висвітлити її головні сфери, напрями й форми; визначити вагомість внеску великого гетьмана у розбудову української культури. Методологічними засадами дослідження слугують принципи історизму та об’єктивності, які крізь призму становища Гетьманської держави кінця XVII – початку XVIII ст. дали змогу визначити і врахувати кон- кретно-історичні чинники, які впливали на меценатську діяльність Івана Мазепи. Наукова новизна. Акцентовано увагу на чинниках, що спонукали гетьмана Івана Мазепу до активної культурно-освітньої та доброчинної діяльності; на фактичному матеріалі продемонстровано рівень, масштаби, напрями та особливості меценатської діяль- ності І. Мазепи в культурно-духовній сфері; визначено конкретний внесок гетьмана у культурну і духовну спадщи- ну України. Висновки. В роки правління Івана Мазепи відбуваються докорінні зміни владної політики щодо культури. Гетьман започаткував реалізацію великомасштабної програми відродження духовних пам’яток, занедбаних монастирських закладів, будівництва соборів, церков, освітніх закладів. Ці питання перебували в центрі уваги гетьманського уряду і були підґрунтям державної політики І. Мазепи.

##submission.downloads##

Опубліковано

2017-05-18

Номер

№ 1 (2017)

Розділ

Відгуки. Рецензії. Повідомлення

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.