СЦЕНІЧНИЙ ОБРАЗ МОДИ ЯК ЦІЛІСНІСТЬ ЕСТЕТИЧНИХ ТА КУЛЬТУРНИХ ІНІЦІАТИВ

Анотація

Мета дослідження. Визначити культурологічні складові формування модної діяльності як сценічного феномену. Методологія дослідження базується на аналітичному методі у вивченні художніх особливостей розвитку візуальної культури; історичному – у реконструкції та відбудові соціокультурного поля реальностей та функцій мистецтва; культурологічному – для комплексного визначення світоглядних і стильових парадигм трансформацій образних артефактів культури. Наукова новизна. В представленому дослідженні доведено, що мода як цілісність естетичних та культурних уподобань у контексті глобалізаційних процесів кінця ХХ – початку ХХІ століть стає активним актором альтерглобалістського руху. Разом з процесами універсалізації та актуалізації культурно-історичного  потенціалу мода осмислюється як глобальна практика культуротворчості. Мода інтерпретується як форма культурної діяльності людини, яка генерує потенціал модельного бізнесу, культури повсякдення, видовищної культури тощо. Висновки. Мода в контексті світової культури – це певна культурно-історична антропологія, яка презентує цілісність людини, а також модні    інновації в контексті різних формотворень: жанрових, стильових, що  дає можливість побачити межі творчості людини, межі модного формоздійснення. Мода несе в собі образи гротеску. Мода також є фундаментальним механізмом культуротворчості, специфіка якого виражається в конструюванні процесів формотворчості в культурі. Отже, сама по собі конструкція модності, моди, сценічності, розкритості в інше і одночасно бажання бути самодостатнім і красивим простором, це свідчить про те, що мода відкривається в різних контекстах культуротворення, зокрема в дизайні, театрі, рекламі, кінематографії, віртуальній реальності тощо. Всі ці контексти так чи інакше дають різні парадигмічні стани, образи всього того живого, ювенального організму соціуму, що можна оцінити як модний універсум, який корелює з універсумом сценічним.