"Блукаючі зірки" Леоніда Затуловського: традиції та новаторство в інтерпретації жанру симфонічної сюїти

Анотація

Мета статті – на основі аналізу симфонічної сюїти Л. Затуловського виявити особливості жанру та охарактеризувати риси творчості буковинського композитора. Методологія. Застосовано методи історико-культурологічного, теоретичного та жанрово-стильового аналізу, що дозволило виявити традиційні та новаторські прийоми інтерпретації жанру симфонічної сюїти. Наукова новизна полягає в осмисленні процесу розвитку професійного музичного мистецтва Буковини; у виявленні рис творчого мислення композиторів краю; у з’ясуванні засад оркестрової музики регіону; в аналізі музики Л. Затуловського, творчість якого не досліджувалась у сучасному музикознавстві. Висновки. Оркестрова сюїта "Блукаючі зірки" концентрує ознаки творчого мислення Л. Затуловського, його принципи роботи, у яких поєднано властивості різних напрямів музики, що вказує на утворення полістилістики, де переплелися класичні традиції європейської та української музики, народна музична творчість та риси буковинської багатонаціональної музичної культури. Сюїта Л. Затуловського – зразок картинно-жанрового програмного симфонізму, де на фоні колоритного народного середовища розкриваються стосунки героїв роману Шолом-Алейхема. На основі даного твору Л. Затуловського можна виявити риси його індивідуального творчого стилю. Композитор, спираючись на жанрові ознаки народної музики, зміг досягнути власної оригінальності почерку. Переплітаючи інтонаційні та ритмічні прикмети української, буковинської та єврейської пісенно-танцювальної традиції, Л. Затуловський збагатив мелодику своїх творів та вивів її на новий рівень взаємодії з гармонією, тонально-ладовою складовою.