ФЕНОМЕНОЛОГІЧНІСТЬ РИТУАЛУ У ВИБУДОВІ КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.3.2019.191802Ключові слова:
ритуал, ритуал як культуротворчий чинник, культурні цінності, культ.Анотація
Мета роботи – виявлення ритуальних стимулів культурних акцій, в активізації культурно-творчих виявлень, у виробленні типологій артефактів як цінностей культурного вжитку у постмодерновому культурному середовищі. Методологія дослідження носить культурологічний, комплексний, міждисциплінарний характер і містить такі методи: системний та порівняльний аналіз; суттєвим також є комплексний підхід, обумовлений ритуальною основою культурних процесів. Наукова новизна: введено в науковий обіг поняття ритуалознавства в розширеному, науково-актуальному значенні, виходячи зі складеної практики називати цим терміним прикладну обрядоспрямовуючу частину Вед [25]. Висновки. Символічність форм європейського мистецтва і ритуалізація творчого акту, що уникає авторської унікальності вираження, утворює спеціальний предмет аналізу, що здійснюється на навчально-методичному і творчо-презентативному матеріалі. Таким чином, цінності людського буття зосереджені в троїчних розрізненнях духовного – мистецько-творчого – матеріального, що складає аналогію богословьскій тріаді Дух-душа-тіло/матерія. Феноменологічний принцип ритуалу і ритуаліки базується на зростанні соціальної затребуваності і значущості поза свідомості раціональних вимірів дій і вчинків, за якими стоїть і «релігійний інстинкт» як відміченість «людської породи», і матеріалізація цієї відміченості.
Посилання
Література
Байбурин А. К. Ритуал в традиционной культуре. Структурно-семантический анализ восточнославянских обрядов. Санкт-Петербург, 1993. 253 c.
Богораз В. Эйнштейн и религия. Mосква-Петроград: Издательство Л. Д. Френкель, 1925. 53 с.
Геннеп А. ван. Обряды перехода: Систематическое изучение обрядов. Москва: Восточная литература, 2002. 217 с.
Дюркгейм Э. Элементарные формы религиозной жизни. Тотемистическая система в Австралии. (Введение, Глава 1.). Мистика. Религия. Наука. Классики мирового религиоведения. Антология. Москва:
Издательский дом "Дело" РАНХиГС, 1998. 174-230 с.
Коллинз Р. Четыре социологических традиции. Москва: Территория будущего, 2009. 320 с. С. 192.
Куницина В. Межличностное общение. Учебник для вузов. Санкт-Петербург: Издательство Питер, 2001. 535с.
Леви-Брюль Л. Сверхъестественное в первобытном мышлении . Леви – Брюль. Москва: Педагогика-Пресс, 1999. 608 с.
Леви-Стросс К. Мифологики. В 4-х томах. Т.1. Сырое и приготовленное. Москва – Санкт-Петербург: Университетская книга, 1999. 406 с. (Книга света).
Лосев А. Знак. Символ. Миф. Москва: МГУ, 1982. 480 с.
Лоренц К. Агрессия: так называемое зло. Москва: Наука, 1994. 246 с.
Лотман Ю. Типология культуры. К проблеме типологии культуры. Учен. зап. Тарт. гос. ун-та. 1967. Вып. 198. 30-38 с.
Советский энциклопедический словарь. Москва: Сов.энциклопедия. 1984. 1599 с.
Пропп В. Исторические корни волшебной сказки. Москва: Худ.литература, 1946. 347 с.
Розов А. Посткультура и высшая мера гуманитарной самозащиты / А. Розов. Москва: 2008. 101 с.
Тайлор Э. Первобытная культура. Москва: Издат.полит.лит., 1989. 573 с
Топоров В. О ритуале. Введение в проблематику. Архаический ритуал в фольклорних и раннелитературных памятниках. Москва: 1988. С. 26-48.
Тэрнер В. Символ и ритуал. Москва: Наука. 1983, 277 с.
Флоренский П., свящ. Столп и утверждение истины. Опыт православной двенадцати письмах / П. Флоренский // Столп и утверждение истины. Т.1. Москва : Правда, 1990. С. 3–493.
Фюстель де Куланж Н.Д. Древний город / Переводчик: Игоревский Л.А. Москва, Издательство: Центрполиграф, 2010. 413 с. С. 34
Юрий М. Социология культуры . Киев: Кондор, 2006. 304 с.
Goode, 1951, p.15
Howells, 1948, р. 20
Moschinsky, 1934, I,s.268.
Thumwald, 1951, S. 408
Веданта URL: https:/ru.wikipedia.org/wiki/ Веданта
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.