ФЕНОМЕНОЛОГІЧНІСТЬ РИТУАЛУ У ВИБУДОВІ КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.3.2019.191802Ключові слова:
ритуал, ритуал як культуротворчий чинник, культурні цінності, культ.Анотація
Мета роботи – виявлення ритуальних стимулів культурних акцій, в активізації культурно-творчих виявлень, у виробленні типологій артефактів як цінностей культурного вжитку у постмодерновому культурному середовищі. Методологія дослідження носить культурологічний, комплексний, міждисциплінарний характер і містить такі методи: системний та порівняльний аналіз; суттєвим також є комплексний підхід, обумовлений ритуальною основою культурних процесів. Наукова новизна: введено в науковий обіг поняття ритуалознавства в розширеному, науково-актуальному значенні, виходячи зі складеної практики називати цим терміним прикладну обрядоспрямовуючу частину Вед [25]. Висновки. Символічність форм європейського мистецтва і ритуалізація творчого акту, що уникає авторської унікальності вираження, утворює спеціальний предмет аналізу, що здійснюється на навчально-методичному і творчо-презентативному матеріалі. Таким чином, цінності людського буття зосереджені в троїчних розрізненнях духовного – мистецько-творчого – матеріального, що складає аналогію богословьскій тріаді Дух-душа-тіло/матерія. Феноменологічний принцип ритуалу і ритуаліки базується на зростанні соціальної затребуваності і значущості поза свідомості раціональних вимірів дій і вчинків, за якими стоїть і «релігійний інстинкт» як відміченість «людської породи», і матеріалізація цієї відміченості.
Посилання
Література
Байбурин А. К. Ритуал в традиционной культуре. Структурно-семантический анализ восточнославянских обрядов. Санкт-Петербург, 1993. 253 c.
Богораз В. Эйнштейн и религия. Mосква-Петроград: Издательство Л. Д. Френкель, 1925. 53 с.
Геннеп А. ван. Обряды перехода: Систематическое изучение обрядов. Москва: Восточная литература, 2002. 217 с.
Дюркгейм Э. Элементарные формы религиозной жизни. Тотемистическая система в Австралии. (Введение, Глава 1.). Мистика. Религия. Наука. Классики мирового религиоведения. Антология. Москва:
Издательский дом "Дело" РАНХиГС, 1998. 174-230 с.
Коллинз Р. Четыре социологических традиции. Москва: Территория будущего, 2009. 320 с. С. 192.
Куницина В. Межличностное общение. Учебник для вузов. Санкт-Петербург: Издательство Питер, 2001. 535с.
Леви-Брюль Л. Сверхъестественное в первобытном мышлении . Леви – Брюль. Москва: Педагогика-Пресс, 1999. 608 с.
Леви-Стросс К. Мифологики. В 4-х томах. Т.1. Сырое и приготовленное. Москва – Санкт-Петербург: Университетская книга, 1999. 406 с. (Книга света).
Лосев А. Знак. Символ. Миф. Москва: МГУ, 1982. 480 с.
Лоренц К. Агрессия: так называемое зло. Москва: Наука, 1994. 246 с.
Лотман Ю. Типология культуры. К проблеме типологии культуры. Учен. зап. Тарт. гос. ун-та. 1967. Вып. 198. 30-38 с.
Советский энциклопедический словарь. Москва: Сов.энциклопедия. 1984. 1599 с.
Пропп В. Исторические корни волшебной сказки. Москва: Худ.литература, 1946. 347 с.
Розов А. Посткультура и высшая мера гуманитарной самозащиты / А. Розов. Москва: 2008. 101 с.
Тайлор Э. Первобытная культура. Москва: Издат.полит.лит., 1989. 573 с
Топоров В. О ритуале. Введение в проблематику. Архаический ритуал в фольклорних и раннелитературных памятниках. Москва: 1988. С. 26-48.
Тэрнер В. Символ и ритуал. Москва: Наука. 1983, 277 с.
Флоренский П., свящ. Столп и утверждение истины. Опыт православной двенадцати письмах / П. Флоренский // Столп и утверждение истины. Т.1. Москва : Правда, 1990. С. 3–493.
Фюстель де Куланж Н.Д. Древний город / Переводчик: Игоревский Л.А. Москва, Издательство: Центрполиграф, 2010. 413 с. С. 34
Юрий М. Социология культуры . Киев: Кондор, 2006. 304 с.
Goode, 1951, p.15
Howells, 1948, р. 20
Moschinsky, 1934, I,s.268.
Thumwald, 1951, S. 408
Веданта URL: https:/ru.wikipedia.org/wiki/ Веданта
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.