КУЛЬТУРОЛОГІЧНА РЕФЛЕКСІЯ ТВОРЧОГО ФЕНОМЕНУ М. М. СИНЕЛЬНИКОВА У ВИМІРІ ІГРОВОЇ КОНЦЕПЦІЇ КУЛЬТУРИ Й. ХЕЙЗІНГИ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.4.2020.219122Ключові слова:
феномен творчої особистості, гра, людина граюча, культурологія, соціокультурний простір, ігрова концепція, ігровий простір.Анотація
Мета статті – культурологічна рефлексія творчого феномену М. М. Синельникова у вимірі ігрової концепції культури Й. Хейзінги. Методологія дослідження базується на використанні комплексу загальнонаукових і конкретно наукових методів у відповідності із культурологічним дискурсом. Історичний метод застосований з метою висвітлення досліджуваної проблеми у історичній послідовності. Використання системно-аналітичного методу ставить за мету висвітлення і аналіз складових компонентів досліджуваної проблеми. Герменевтичний метод використано з метою вивчення й інтерпретації теоретичних положень досліджуваної проблеми. Задля концептуалізації основних положень і чинників досліджуваної проблеми використано метод узагальнення. Наукова новизна полягає у зверненні до маловивченої проблеми творчого феномену видатного мистецького діяча-реформатора кінця ХІХ – початку ХХ століття М. М. Синельникова, його культурологічний вимір крізь призму ігрової концепції культури Й. Хейзінги. Висновки. Звернення до творчого феномену М. М. Синельникова крізь призму ігрової концепції культури Й. Хейзінги надало можливість здійснити більш розширено і поглиблено культурологічний вимір досліджуваної проблеми. В результаті проведеного дослідження встановлено відповідність мистецької сутності М. М. Синельникова концепту «Людина граюча». Визначено основоположні чинники впливу творчого феномену М.М. Синельникова – Людини граючої – на процес трансформації соціокультурного простору України кінця ХІХ – початку ХХ століття. Культурологічна рефлексія творчого феномену М.М. Синельникова у координатах ігрової концепції Й. Хейзінги значно поглибила уявлення про вагомість і значення мистецької особистості та її культуротворчої діяльності у формуванні соціокультурного простору України кінця ХІХ – початку ХХ століття. Зауважено, що унікальний мистецький досвід М. М. Синельникова вартий повернення у культурний обіг задля інтегрування у реалії сучасного мистецького поступу.Посилання
Aristotle. Poetics. (2018). Kharkiv: Folio [in Ukrainian].
Baghalij, D.I., Miller D.P. (1912) History of the Kharkiv city for 250 years of its existence. In II vols. Kharkiv: Parova typoghrafija i litoghrafija M. Ziljberbergh i S-ny [in Ukrainian].
Bartoshevych, A. A. (1935). M.M. Syneljnykov and Russian provincial theater. In M.M. Syneljnykov book «Sixty years on stage. Notes». Kharkiv: Kharkivsjkyj teatr rosijsjkoji dramy, pp. 21-99 [in Ukrainian].
Paramonov, A., Tytarj, V. (2007). Materials on the history of the Kharkiv theater. Kharkiv: «Avers» [in Ukrainian].
Platon. (2018). State. Sankt-Peterburgh: vydavnyctvo Azbuka [in Russian].
Petrovsjka, I. (1979). Theater and viewer of provincial Russia. The second half of the XIX century. Leninghrad: Mystectvo [in Russian].
Pljetnjov, A. V. (1960). At the origins of the Kharkiv theater. Kharkiv : Kharkivsjke knyzhkove vydavnyctvo, 129 p. [in Ukrainian].
Syneljnykov, M. M. (1935). Sixty years on stage. Notes. Kharkiv: Kharkivsjkyj teatr rosijsjkoji dramy, 124 p. [in Ukrainian].
Slonova, N. (1975). Mykola Mykolajovych Syneljnykov. Monograph. Moscow: Mystectvo [in Russian].
Khejzingha, J. (2019). Homo Ludens. Playing human. Sankt-Peterburgh: Azbuka [in Russian].
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
