ОСОБЛИВОСТІ ФОРТЕПІАННОГО ВИКОНАННЯ ЯК ІНТОНАЦІЙНОГО ЯВИЩА
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.3.2020.220144Ключові слова:
слова, інтонація, фортепіанне інтонування, інтонаційний процес, фортепіанно-інтонаційні уявлення, фортепіано, піаніст-виконавець.Анотація
Мета роботи. Стаття присвячена особливостям художнього інтонування на фортепіано, а саме здійсненню аналізу двох його сутностей: як єдиного універсального інструменту музики та як музичного інструменту, що має власну інтонаційну специфіку, широке коло виконавських можливостей, а також обмежень. Методологічну основу дослідження становлять діалектична та системна методології, що застосовуються в області культурологічних досліджень. Використано загальнонаукові та логічні методи аналізу, синтезу, індукції і дедукції, історичного і компаративістського дослідження проблеми. Автором застосований герменевтичний підхід до вивчення сутності феномена художнього інтонування на фортепіано як звукового змістоутворюючого явища культури. Наукова новизна роботи полягає в поглибленні уявлень про багатокомпонентність та складність фортепіанної механіки, за допомогою якої ігрові дії піаніста спрямовуються на досягнення звукової мети; сукупність фортепіанно-інтонаційних уявлень та критеріїв піаністичної інтонаційності, які є актуальними в сучасній фортепіанно-виконавській практиці. Висновки. Під фортепіанним інтонуванням перш за все розуміється виразно-усвідомлене виконання головної мелодичної лінії. Проте, враховуючи багатоголосну специфіку інструменту, виокремлюємо наступні специфічні особливості фортепіанного інтонування: повноцінне інтонування на фортепіано має на увазі усвідомлення та реалізацію всіх компонентів музичного процесу; врахування інтонаційних особливостей різних фактур для фортепіано, до яких відноситься й токатна музика; врахування особливостей комплексного взаємозв’язку засобів виразності, що є необхідним компонентом таких інтерпретаційних аспектів, як фактурно-стильові та жанрові особливості музичної композиції.
Посилання
Alexeеv, A. D. (2016). Methods of teaching the piano. St. Petersburg: “Лань”: [in Russian].
Asafiev, B. (2012). Musical form as a process. Moscow: Book on Demand: [in Russian].
Achmizov, A. R. (2003). Pedagogical conditions for the development of intonational hearing of students in the process of primary education in the piano class (Candidate dissertation). Krasnodar: [in Russian].
Birkenhof, A. (2009). Intonated exercises in solfeggio classes: Moscow: Music: [in Russian].
Bondar Е. (2005). Higher integration in the context of contemporary choral creativity (Candidate dissertation). Odesa [in Ukrainian].
Vєrkina T. (2008). Topical intonation as a performance problem (Candidate dissertation). Odessa [in Ukrainian].
Vitsinsky, A. V. (1950). Psychological analysis of the work of a pianist-performer on a musical work. Proceedings of the APN of the RSFSR, 25, 204. [in Russian].
Garipova, N. (2010). Intonational vocabulary and stylistics of piano works by Bashkir composers. Moscow: Kompozitor: [in Russian].
Gontarevskaya, Y. P. (1984). Methods of forming high-altitude representations when teaching intonation in the solfeggio course (in the process of preparing a music teacher) (Candidate dissertation). Moscow: [in Russian].
Istomin, I. L. (1980). Matrix analysis of professional music. Problems of high-altitude and rhythmic organization of music. Proceedings of the Gnesinyh State Music Pedagogical Institute, 50, 137–158. [in Russian].
Malinkovskaya, A. (2019). The art of piano intonation: a student for universities. Moscow: Izdatel'stvo Yurayt: [in Russian].
Medushevsky, V. V. (1993). Intonational form of music: Research. Moscow: Kompozitor: [in Russian].
Milshtein, Y. Performing and pedagogical principles of K. N. Igumnov. Moscow: Moscow Conservatory: [in Russian].
Nezvanov, B. (1977). Solfeggio at the conductor-choral departments of music schools. Art, 3, 68–84. [in Russian].
Ostrovsky, A. L. (1970). Methods of the theory of music and solfeggio. Leningrad: Musika: [in Russian].
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
